i обов'язки позивача. Пiсля вступу в справу третьої особи, яка заявила самостiйнi вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням цiєї особи розглядається спочатку у справах за по-зовами агропромислових підприємств до матеріально-відповідальних осіб про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок загибелі застрахованих сільськогосподарських тварин, мають право брати участь як треті особи з самостійними вимогами органи державного страхування, які виплатили підприємствам страхову винагороду, пред'явивши позов до відповідачів про присудження їм виплачених підприємствам сум страховки. У справах про поділ жилого будинку між суб'єктами спільної сумісної власності (подруж-жям, членами сім'ї) вправі вступити в справу третіми особами з самостійни-ми вимогами особи, які брали участь у його будівництві не на підставі уго-ди про створення спільної власності, пред'явивши позов про відшкодуван-ня своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Треті особи із самостійними вимогами можуть і не вступати в процес по справі між сторонами, а порушити самостійну справу — пред'явити позов до тієї із сторін, яка, одержавши позитивне рішення суду на свою користь, порушила чи поставила під загрозу їх права та інтереси з приводу спірного об'єкта. Вони не бажають закінчення вирішення судом справи, оскільки в них є побоювання, що визнання права за стороною може утруднити чи зро-бити неможливим одержання спірного об'єкта, хоч у майбутньому суд і визнає право за ними на цей об'єкт. Розгляд справи за їх участю дає можливість зекономити час і процесуальні засоби, зменшити судові витрати і за-побігти постановленню судом протилежних за змістом рішень.
Третя особа із самостійними вимогами вступає в справу за своєю ініціа-тивою шляхом пред'явлення позову, але до кого він може бути пред'явле-ний, у процесуальній літературі з приводу цього були висловлені дві проти-лежні точки зору: до обох сторін; до однієї або до двох сторін1. Стаття 34 ЦПК вирішує дане питання за останнім варіантом.
Процесуальною формою втілення самостійної вимоги третьої особи бу-де позовна заява, в якій поряд з іншими, передбаченими ст. 125 ЦПК рек-візитами, необхідно викласти зміст позовних вимог, обставини, що обґрун-товують ці вимоги на предмет спору між сторонами, із зазначенням доказів, що стверджують позов. Цим самим підтверджується зв'язок між вимогою третьої особи і спірними правовідносинами сторін. Саме на нього і на об'єкт їх матеріального спору спрямовується вимога третьої особи, повніс-тю чи частково виключаючи вимогу позивача або зустрічний позов відпові-дача. Але такою вимога третьої особи стане тоді, коли вона матиме спільні елементи з первісним позовом. В обох вимогах — спільний предмет, оскіль-ки він визначається одними і тими ж спірними матеріальними правовідно-синами. Збігається і зміст позовів, оскільки самостійна вимога за правилом ст. 34 ЦПК заявляється на предмет спору, тобто повинна суміщатися з первісною. А оскільки наявність обох вимог пов'язана з різним суб'єктним складом, то підстави їх різні, тому що вони покликані обгрунтувати належ-ність суб'єктів до справи такими особамі їх права на предмет спору (ст. 125 ЦПК).
Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується дер-жавним митом за загальними правилами Декрету Кабінету Міністрів Украї-ни від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», в редакції Закону України від 20 квітня 2000 р. та статтями 79-89 ЦПК. Цивільний процес в їх інтересах може бути розпочатий також за ініціативою прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, інших організацій, а також окремих громадян у передбачених законом випадках (ст. 45 ЦПК). Пред'явлення позову третіми особами можливе в суді першої інстанції до постановлення судового рішення (ст. 34 ЦПК). Ухвала суду про відмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскаржена поданням апеляцій-ної скарги, оскільки такі дії суду не перешкоджають дальшому рухові спра-ви. Але особи, які мають право на апеляційне оскаржен-ня рішення суду, можуть у апеляційній скарзі викласти свої міркування та-кож з приводу законності ухвали суду з цього приводу. За процесуальним становищем треті особи із самостійними вимогами користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Рівність їх прав пояснюється тим, що відносно них зроблено припущення, що вони є су-б'єктами спірного права. Але між ними існує відмінність: в інтересах пози-вача розпочинається провадження по справі, третя особа — вступає в пору-шену справу в суді, тому об'єднати цих осіб поняттям «позивач»2 було б неправильним. Назва третьої особи суто процесуальна — вона вступає у справу між двома сторонами, тому і одержала таку назву.
Цивільний процес, який виник за позовом третьої особи до сторін, має відносну самостійність: його розвиток залежатиме від розвитку процесу між сторонами, але припинення процесу між сторонами не викличе обов'язко-вого припинення процесу між нею і сторонами. Задоволення сторін укла-денням мирової угоди чи в результаті розгляду справи судом першої інстан-ції не перешкодить третій особі вимагати відповідно розгляду судом її вимо-ги до сторін чи порушити касаційне провадження.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, котрі бе-руть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.
Одна й та ж особа може брати участь у справі як третя особа тільки з бо-ку однієї сторони, але на боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Участь третьої особи в процесі сприяє всебічному, повному і об'єктив-ному встановленню судом дійсних обставин справи, прав і обов'язків сто-рін,