Питання про правову природу представництва в цивільному процесі в юридичній літературі вирішується неоднозначно. Переважає думка, що представництво в цивільному процесі — це самостійний інститут цивільно-го процесуального права, хоч окремі автори розглядають його як окремий вид цивільного представництва.

У цивільних правовідносинах суб'єктивні права і обов'язки реалізують-ся їх суб'єктом особисто або замість нього діє представник, який повністю заміщає такого суб'єкта.

Процесуальний представник не заміщає сторону в цивільному судочин-стві (за винятком законних представників — батьків, опікунів, піклувальни-ків), а діє поряд з нею, на захист її суб'єктивних прав і охоронюваних зако-ном інтересів. Особиста участь у справі громадянина чи органу управління юридичної особи не є перешкодою для реалізації ними права мати в цій справі представника. Захист у суді прав та інтересів недієздатних чи обме-жено дієздатних громадян їх батьками, усиновителями, опікунами чи піклу-вальниками не позбавляє таких громадян права мати субпредставника, ос-кільки вони самі є законними представниками зазначених осіб.

Отже, цивільне процесуальне представництво — це такі юридичні відно-сини, за якими одна особа — представник виконує на підставі повноважен-ня, наданого йому законом, статутом, положенням або договором, процесу-альні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи, державних і громадських інтересів. Представник у ци-вільному судочинстві покликаний виконувати дві функції — захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво); представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво). Зазначені функції чітко визначені статтями 1, 6 Закону «Про адвокатуру». В Англії, Франції, Бельгії та інших державах здійснення правозаступництва відособлено від представництва. В Англії функцію право-заступництва виконують баристери (адвокати), а функцію представництва соліситори (повірені). Перші подають юридичні поради, складають важливі судові папери, виступають з промовами в суді; другі — проводять збір і підго-товку фактичного матеріалу і доказів у справі, подають і одержують процесу-альні папери.

Представниками в цивільному процесі можуть бути громадяни, які досягли повноліття. Проте повнолітні, над якими встановлена опіка чи піклу-вання, не можуть, як і неповнолітні, здійснювати представництво.

Не можуть бути представниками адвокати, які отримали доручення про надання юридичної допомоги з порушенням правил, установлених законо-давством України про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адво-катів

На забезпечення законності в здійсненні правосуддя і зміцнення авторитету суду спрямоване правило що забороняє суддям, слідчим і прокурорам виконувати обов'язки представника окремих грома-дян, крім випадків, коли вони діють як законні представники (батьки, опі-куни, піклувальники) чи представники відповідного суду або прокуратури, що є стороною в справі. Надання їм такої можливості зумовлене дією прин-ципу рівності громадян перед законом і судом незалежно від їхнього поса-дового становища. У противному разі недієздатні, над якими судді, слідчі чи прокурори здійснюють опіку або піклування чи є їх батьками, були б по-ставлені в нерівне процесуально-правове становище порівняно з іншими учасниками процесу.

Види процесуального представництва

В навчальній і науковій цивільно-процесуальній літературі процесуаль-не представництво поділяється на такі види: добровільне, законне, пред-ставництво на підставі статутів, положень й на інших спеціальних підста-вах; законне, статутне і добровільне; добровільне і обов'язкове (добровіль-не поділяється на договірне і громадське); законне, договірне, громадське і офіційне; законне, добровільне, юридичних осіб, громадське; факульта-тивне і обов'язкове; добровільне (договірне), профспілкове, добровільне юридичних осіб, представництво за недієздатних; договірне, законне, гро-мадське; природне і юридичне: законне (необхідне), фактичне, договірне (добровільне) та ін. Зазначена класифікація процесуального представ-ництва на види свідчить, що вона проведена за змішаними класифікуючи-ми ознаками — одночасно на підставах і за способом виникнення з введен-ням додаткових критеріїв — за суб'єктами здійснення представництва або ще і за суб'єктами, в інтересах яких воно здійснюється.

У судовій практиці поширено здійснення процесуального представниц-тва адвокатами. Можливість функціонування адвокатури для подання юридичної допомоги передбачена ст. 159 Конституції України, а організація і порядок її діяльності визначаються Законом від 19 грудня 1992 р. «Про ад-вокатуру» та іншими законодавчими актами.

Сторона, третя особа, особа, яка вiдповiдно до закону захищає права, свободи чи iнтереси iнших осiб, а також заявники та iншi заiнтересованi особи в справах окремого провадження (крiм справ про усиновлення) можуть брати участь у цивiльнiй справi особисто або через представника. Особиста участь у справi особи не позбавляє її права мати в цiй справi представника. Юридичних осiб представляють їхнi органи, що дiють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. Державу представляють вiдповiднi органи державної влади в межах їх компетенцiї через свого представника.

Права, свободи та iнтереси малолiтнiх осiб вiком до чотирнадцяти рокiв, а також недiєздатних фiзичних осiб захищають у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, опiкуни чи iншi особи, визначенi законом. Права, свободи та iнтереси неповнолiтнiх осiб вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть захищати у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, пiклувальники чи iншi особи, визначенi законом. Суд може залучити до участi в таких справах неповнолiтню особу чи особу, цивiльна