Виникнення процесуальних правовідносин правильно пов'язується з не-обхідністю наявності процесуальної норми права, яка передбачає дані пра-вовідносини, а також щоб його суб'єкти були учасниками процесу в даній справі. Але для того, щоб бути учасником процесу, необхідні певні передумо-ви, які не ідентичні для участі стороною, третьою особою, іншим суб'єктом в суді першої інстанції, апеляційної і касаційної інстанції та в стадії звернення рішення до виконання. Отже, вказівка на норму права як передумову виник-нення цивільних процесуальних правовідносин має загальний характер і оз-начає наявність сукупності норм, якими участь у цивільному процесі кон-кретних суб'єктів обумовлюється наявністю або відсутністю певних обставин. Тому вказівка на норму права як пере-думову правовідносин має загальне значення для теорії правових відносин і конкретизується для теорії цивільних процесуальних правовідносин.

Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин необхідною є наявність:

а) підстави

б) приводу

в) процесуальних передумов.

Стосовно чинного цивільного процесуального законодавства України підставами виникнення цивільних процесуальних правовідносин є факти, з настанням і завдяки настанню яких виникає цивільний процес: пред'яв-лення позовної заяви (встановлених законом форми і змісту) в справах по-зовного провадження; заяви і скарги у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження.

Цивільні процесуальні правовідносини виникають з приводу необхід-ності захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваногозако-ном інтересу в справах позовного провадження і у справах з адмініетратив-но-правових відносин. У справах окремого провадження — необхідності встановлення певних обставин — юридичних фактів, зміни юридичного становища громадянина чи його майна, з наявністю чи відсутністю яких за-кон пов'язує виникнення, зміну, припинення суб'єктивних майнових і осо-бистих немайнових прав.

Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин — це обставини процесуально-правового характеру (юридичні факти), наявність (відсутність) яких є необхідною для реалізації права на звернення до суду за захистом порушеного або оспорюваного суб'єктивного матеріального пра-ва чи охоронюваного законом інтересу, тобто для порушення справи в суді першої інстанції, в стадіях апеляційного і касаційного провадження, по пе-регляду рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами.

Цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах, в цивільному судочинстві. Тому без суду, наділеного такими функціями, неможливі самі процесуальні правовідноси-ни, тому суд і є обов'язковим суб'єктом усіх цивільних процесуальних пра-вовідносин. Другим суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин бу-де особа, щодо участі якої в процесі є норма права і котра в одній із стадій цивільного процесу може виконувати процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу. Такими будуть сторони, треті особи, органи про-куратури, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які за-хищають права інших осіб; заявники й заінтересовані особи у справах з ад-міністративно-правових відносин і окремого провадження; процесуальні представники, експерти, свідки, перекладачі та інші особи, які сприяють розглядові справи.

З метою виявлення окремих особливостей участі в цивільному процесі суб'єктів правовідносин у процесуальній літературі наводиться кілька видів їх класифікації на групи:

а) на юридично заінтересованих і юридично незаінтересованих осіб або суб'єктів допоміжних правовідносин;

б) на суб'єктів по застосуванню норм права і суб'єктів по додержанню та виконанню норм права або на юрисдикційні органи та їх службових осіб і учасників ци-вільного процесу;

в) на суб'єктів, які здійснюють правосуддя, котрі беруть участь у здійсненні правосудця і які сприяють правосуддю. Наведена кла-сифікація має загальний характер, не розкриває мети і завдання участі ок-ремих суб'єктів у процесі та не враховує нормативного виділення групи осіб, котрі беруть участь у справі.

З врахуванням існуючих систем класифікації суб'єктів цивільних проце-суальних правовідносин, виконуваних ними процесуальних функцій та нормативного їх виділення і визначення вони можуть бути класифіковані на три групи:

1)особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах:

а) суди, котрі розглядають і вирішують справи по першій інстанції;

б) суди, які перевіря-ють законність і обгрунтованість рішень у апеляційному і касаційному порядках та у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами;

в) третейські суди;

2)особи, які беруть участь у справі:

а) з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів сторонами, третіми особами у справах позовно-го провадження, заявниками та заінтересованими особами у справах з адмі-ністративно-правових відносин і окремого провадження;

б) з метою захисту прав інших осіб, державних і громадських інтересів: органи прокуратури, процесуальні представники, органи державної влади, органи місцевого са-моврядування, підприємства, установи, організації і окремі громадяни (ст. 98 ЦПК).

3)особи, які не беруть участі в справі: а) особи, котрі сприяють судові в
розгляді справи, — свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти; б) інші особи, які сприяють судові у розгляді справи.

Цивільні процесуальні права та обов'язки суб'єктів правовідносин і про-цесуальні дії по їх реалізації становлять зміст цивільних процесуальних пра-вовідносин. Але це положення не є безспірним. У науці переважає думка, що змістом процесуальних правовідносин виступають тільки права і обо-в'язки його суб'єктів. На інший погляд, — не всякому праву одного суб'єкта відповідає обов'язок іншого, тому не в кожних правовідносинах зміст скла-дається з сукупності прав і обов'язків, а тільки з права і процесуальних дій одного суб'єкта, які витісняють обов'язки іншого. Існує також твердження, що зміст правовідносин становлять процесуальні дії, а процесуальні права і обов'язки — форму правовідносин.

Права і процесуальні дії одного суб'єкта не можуть бути засобом право-вого регулювання поведінки осіб у цивільному судочинстві, а отже — і ста-новити зміст правовідносин. Обгрунтування, що суд як орган держави мо-же і повинен мати обов'язки тільки перед державою, а не перед іншими