Представник стягувана і суб'єктів захисту прав інших осіб може вчиняти процесуальні дії, які входять до змісту стадії звернення рішення суду до примусового виконання за наявності відповідних повноважень від таких осіб та з дотриманням встановленого ЦПК порядку. Він може звертатися до суду, що постановив рішення про видачу виконавчого листа на його приму-сове виконання, а також про видачу дубліката, загубленого оригіналу вико-навчого листа, взяти участь у розгляді судом такої заяви та оскаржити ухвалу суду з питань видачі дубліката.

Представник стягувача має право подати заяву про поновлення проце-суального строку пред'явлення виконавчого листа до виконання до суду, який постановив рішення, або до суду за місцем виконання, взяти участь у розгляді судом заяви і оскаржити ухвалу суду про роз'яснення рішення. Він може відмовитися від примусового виконання, подати заяву про оголошення розшуку боржника чи дитини та порушити питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні.

Представник боржника може подати до суду заяву, який постановив рі-шення про відстрочку або розстрочку його виконання чи про зміну способу і порядку виконання. Він може подати заяву про повернення виконання, взяти участь у розгляді заяви та оскаржити ухвалу суду з питань повороту виконання.

Розділ 4 Інші учасники цивільного процесу

4.1 Органи прокуратури

Повноваження прокурорiв, органiзацiя, засади та порядок дiяльностi прокуратури визначаються Конституцiєю України, Законом «Про прокуратуру» iншими законодавчими актами.

ЦПК України визначає прокурора самостійним суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин — учасником розгляду цивільних справ у суді (статті 45,46) і включає його до складу осіб, які беруть участь у справі (ст. 98 ЦПК). Цивільна процесуальна правосуб'єктність прокурора відрізняєть-ся від сторони тим, що він захищає права сторони, а сторона — свої матері-альні права й інтереси. Прокурор має державний характер заінтересованості в справі, сторона — суб'єктивний матеріально-правовий. Прокурор — не сторона й у процесуальному розумінні, оскільки нашому праву невідомий поділ суб'єкта процесуальних правовідносин на дві частини — матеріальну і процесуальну. Така назва і не розкриває правової природи участі прокуро-ра в цивільному процесі.

Прокурор не є представником сторони, навіть, особливого роду, ос-кільки в цивільному процесі він діє самостійно, без повноважень сторони, на підставі закону і керуючись тільки законом.

Прокурор не є і представником держави і не діє від імені держави. Він виступає як посадова особа державного органу — прокуратури, який без особливих доручень від цього органу, а на підставі закону, свого посадово-го становища виконує покладені на органи прокуратури завдання і функції. Покладене п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру представництво громадян або держави у випадках, визначених законом, не означає, що про-кглор у цивільному процесі є процесуальним представником громадянина або держави, а має інший зміст — здійснення ним захисту їх прав та інтере-сів у суді. Такий висновок підтверджується аналізом іншого чинного зако-нодавства України.

Назва суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин повинна відо-бражати суть його участі в процесі, завдання і процесуальні функції, які він виконує. Вказаним вимогам відповідає назва цього суб'єкта — прокурор. Вона характеризує участь прокурора в цивільному процесі як самостійного суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, учасника розгляду ци-вільних справ у суді, як особу, яка бере участь у справі, з метою захисту прав і законних інтересів громадян та державних інтересів.

Органи прокуратури в установленому порядку в межах своєї компетенцiї вирiшують питання, що випливають iз загальновизнаних норм мiжнародного права, а також укладених Україною мiждержавних договорiв. Дiяльнiсть органiв прокуратури спрямована на всемiрне утвердження верховенства закону, змiцнення правопорядку i має своїм завданням захист вiд неправомiрних посягань:

1) закрiплених Конституцiєю України незалежностi республiки, суспiльного та державного ладу, полiтичної та економiчної систем, прав нацiональних груп i територiальних утворень;

2) гарантованих Конституцiєю, iншими законами України та мiжнародними правовими актами соцiально-економiчних, полiтичних, особистих прав i свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу мiсцевих Рад, органiв самоорганiзацiї населення.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку вiдповiдно до Конституцiї України та Закону України «Про прокуратуру» покладаються такi функцiї:

1) пiдтримання державного обвинувачення в судi;

2) представництво iнтересiв громадянина або держави в судi у випадках, визначених законом;

Працiвники прокуратури не можуть належати до будь-яких полiтичних партiй чи рухiв. Втручання органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, посадових осiб, засобiв масової iнформацiї, громадсько-полiтичних органiзацiй (рухiв) та їх представникiв у дiяльнiсть прокуратури по нагляду за додержанням законiв або по розслiдуванню дiянь, що мiстять ознаки злочину, забороняється. Вплив у будь-якiй формi на працiвника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язкiв або добитися прийняття неправомiрного рiшення, тягне за собою вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

Система органiв прокуратури

Систему органiв прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва i Севастополя (на правах обласних), мiськi, районнi, мiжрайоннi, iншi прирiвнянi до них прокуратури, а також вiйськовi прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступникiв.Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурнi пiдроздiли затверджує Генеральний прокурор України.

У Генеральнiй прокуратурi України утворюється колегiя у складi Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступникiв, прокурора Автономної