прокурора в цивільному процесі та виконувані ним процесуальні функції, процесуальні форми і види участі, його процесуаль-но-правове становище визначені в численних нормах права, тому правові норми й виступають правовими підставами участі прокурора в цивільному процесі. Такий висновок підтверджується ст. З Закону «Про прокуратуру». В ст. З, яка має назву «Правові основи діяльності прокуратури», встановле-но, що повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури в установленому порядку в ме-жах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальнови-знаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержав-них договорів. Отже, з цього можна зробити висновок, що правовими під-ставами участі прокурора в цивільному процесі будуть: Конституція України (статті 121-123), Закон «Про прокуратуру» (п. 6 ст. 1, ст. 19, стат-ті 33-40 та ін.), статті 45,292,324 й ін. ЦПК, а також норми пра-ва іншого галузевого законодавства —Сімейний кодекс України та нака-зи Генерального прокурора України (наприклад, № 8 від 30 жовтня 1998 р. «Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громодян і держави у судах». Конституція України закріпила за органами прокуратури виконан-ня функції представництва інтересів громадян або держави в суді (ст.45 ЦПК). Порядок забезпечення належного рівня її виконання був встановлений наказом Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. За наказом Генерального прокурора № 15 від 28 квітня 1999 р. «Про затвердження структури Генеральної прокуратури України (п. 1.2)» в складі Генеральної прокуратури України, в прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя були створені управління (відді-ли) по представництву інтересів громадян і держави в судах.
Уся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадій су-дочинства відбувається в процесуальних формах. Такими процесуальними формами є дві:
1) порушення цивільного процесу в справі — звернення до суду із заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів(ст. 45 ЦПК); внесення апеляційного і касаційного подання на рішення, ухвалу суду (статті 292, 324 ЦПК); подача заяви про перегляд рі-шення у зв'язкухз нововиявленими та винятковими обставинами (ст. 353 ЦПК);
2) вступ у цивільний процес по справі у будь-якій стадії для надання висновків з метою виконання покладених обов'язків (ст. 35 Закону «Про прокуратуру», ст. 45 ЦПК).
Отже, процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі — це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного провадження — на порушення цивільної справи в суді чи вступ в уже розпочатий іншими особами цивільний процес по справі. Але питання про процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі в науці вирішуються також по-іншому — розглядаються в плані змісту його діяльності стосовно стадій процесу з наголосом, що різні стадії викли-кають різні форми участі. Так, звернення до суду першої інстанції із заявою і внесення касаційного подання на рішення суду розглядаються як дві са-мостійні форми, але вони характеризують не дві самостійні форми участі прокурора в цивільному процесі, а одну — порушення цивільної справи в суді, яке можливе у всіх стадіях процесу.
Порушення прокурором справи в цивільному процесі в суді першої ін-станції викликається необхідністю захистити права і законні інтереси гро-мадян та державні інтереси, але ст.45 ЦПК не визначає, коли настають такі обставини, а надає право прокуророві встановити їх у кожному кон-кретному випадку по будь-якій справі, підвідомчій цивільному судочин-ству. А це свідчить про те, що перша процесуальна форма — порушення прокурором процесу по справі — характеризується факультативністю. Ви-нятком з цього правила є ст. 33 Закону «Про прокуратуру», що має імпера-тивний характер і встановлює, що з метою захисту інтересів держави, а та-кож громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не мо-жуть захистити свої права, прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподія-них злочином. У наказі Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. «Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і держави в судах» прокурори зобов'язуються забезпечити відшкодування шкоди, завданої державі, державним підприємствам, установам і організа-ціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом та ін-шими позабюджетними фондами соціальної спрямованості, а у випадках, коли втрачена можливість пред'явити позов до осіб, що заподіяли шкоду, порушувати у судах справи про стягнення збитків з посадових осіб, які не вжили невідкладних заходів щодо їх відшкодування (п. 1.3).
Протоколом до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (підписа-ний 29 березня 1997 р. у Москві), ратифікованої Україною 3 березня 1998 р., в ст. 22і «Прохання про участь прокурора у цивільному процесі» передбаче-но, що прокурор однієї з Договірних Сторін має право звернутися до про-курора іншої Договірної Сторони з проханням про порушення у суді спра-ви про захист прав і законних інтересів громадян запитуючої сторони.
Вступ прокурора в процес по справі можливий за власною ініціативою, за ініціативою суду і на вимогу закону. Вступ у процес за власною ініціати-вою має факультативний характер, вступ за вимогою закону і суду має обов'язковий характер. Отже, від характеру волевиявлення прокурора на участь у цивільному процесі по справі — способу вступу в процес визначається вид такої участі — факультативна участь (необов'язкова) й імперативна (обо-в'язкова).
Обов'язкова участь прокурора в цивільному процесі на вимогу закону передбачена в розгляді справ: по спорах про дітей , про