До змісту цивільних процесуальних правовідносин входять разом з пра-вами і обов'язками суб'єктів їх поведінка, тобто процесуальні дії, які існу-ють не самі по собі, а є засобом реалізації суб'єктами своєї волі — прав і обов'язків. Від дії суб'єктів залежить виникнення і розвиток самих відно-син. Так, відповідно до ст. 3 ЦПК кожна заінтересована особа вправі звер-нутися до суду в порядку, встановленому законом, за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Обов'язок су-ду приступити до розгляду справи (здійснити захист цивільного права) ви-никає після того, коли така заінтересована особа подасть до суду позовну заяву, заяву, скаргу. Отже, право заінтересованої особи на звер-нення до суду за захистом реалізується пред'явленням до суду заяви (вико-нанням процесуальної дії). Цьому праву відповідає обов'язок суду присту-пити (виконати процесуальну дію) до розгляду справи. Між судом і заінте-ресованою особою виникли цивільні процесуальні правовідносини, і його суб'єкти можуть реалізувати процесуальними діями встановлені ЦПК і по-в'язані між собою процесуальні права і обов'язки.

Таким чином, тільки сукупність процесуальних прав і обов'язків та про-цесуальних дій по їх реалізації заінтересованої особи і суду можуть визнача-ти зміст цивільних процесуальних правовідносин. ЦПК врегульовує волю суб'єктів (цивільні процесуальні права і обов'язки) та їх дії. Останні висту-пають засобом реалізації волі, а тому тільки разом вони можуть входити до змісту правовідносин. У зв'язку з цим цивільні процесуальні правовідноси-ни виступають формою (способом, методом) здійснення його учасниками суб'єктивних прав і обов'язків, а самі права і обов'язки ніяк не можуть бути формою правовідносин. Вони разом з процесуальними діями становлять їх зміст. Форма — це об'єктивне виявлення юридичної категорії. Цивільні процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються в цивільному судочинстві по справі, яке і є їх єдиною процесуальною фор-мою. Обсяг і характер цивільних процесуальних прав і обов'язків встановле-ний у ЦПК залежно від тих завдань і процесуальних функцій, які вони покликані здійснювати в цивільному судочинстві. Цивільні процесуальні права і обов'язки суду становлять повноваження, а їх сукупність — компе-тенцію. Процесуальні права і обов'язки інших суб'єктів правовідносин ви-значають їх процесуальне становище в цивільному судочинстві. В пере-важній більшості вони складаються з процесуальних прав та обов'язків особистого немайнового характеру і як виняток з процесуальних прав і обо-в'язків майнового характеру (відшкодування судових витрат, заподіяної шкоди невиконанням процесуальних обов'язків тощо.

Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохо-ронної діяльності суду, в зв'язку з чим їх об'єкт тісно пов'язаний з об'єктом матеріальних правовідносин, з приводу якого виникає цивільне судочин-ство, і це ускладнює його визначення. В теорії цивільного процесу ним називаються: дії суб'єктів правовідносин або тільки діяльність суду; матері-ально-правові відносини, які захищаються судом; спір про право між учас-никами матеріально-правових відносин, переданий на розгляд суду; перед-бачені законом наслідки процесуальних дій, які виступають як мета цивільного судочинства (загальний об'єкт), захист матеріальних прав і за-конних інтересів сторін й третіх осіб (спеціальний об'єкт), конкретна спра-ва та ін.. Висловлювалися також міркування, що процесуальні правовідно-сини взагалі не мають об'єкта.

Процесуальні дії суб'єктів правовідносин не можуть бути об'єктом від-носин, оскільки вони не є тією категорією, з приводу якої виникають самі відносини. Процесуальними діями реалізуються процесуальні права і обо-в'язки. Вони необхідні для виникнення правовідносин і наступного їх роз-витку. Право на порушення цивільного процесу реалізується в результаті вчинення процесуальних дій — подачі позовної заяви, скарги і прийняття її судом. Між судом й заінтересованою особою виникають цивільні процесуале не стосовно цих дій, а тих наслідків, на досягнен-ня яких вони спрямовані, — порушення цивільної справи в суді на захист суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин не виступають і ма-теріально-правові відносини, які захищаються судом, оскільки ними охоп-люються тільки відносини позовного провадження, які характеризують ди-наміку розвитку процесуальних правовідносин. Викликає сумнів правиль-ність положення про наявність загального спеціального об'єкта, оскільки воно неминуче призводить до існування по кожній цивільній справі одних загальних правовідносин і системи простих спеціальних правовідносин або ж до визнання того, що кожні цивільні процесуальні правовідносини мають два об'єкти. Об'єктом будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких спрямовуються процесуальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єктів правовідносин, зокрема: показання свідка, висновок експерта.

Але, беручи до уваги, що обсяг, зміст, характер процесуальних прав і обов'язків встановлюється і визначається ЦПК залежно від мети участі су-б'єктів правовідносин у судочинстві і виконуваних ними цивільних проце-суальних функцій по справі, кожні цивільні процесуальні правовідносини в системі правовідносин у справі мають свій самостійний об'єкт.

Розділ 2

Субєкти цивільно –процесуальних правовідносин,які здійснюють правосуддя в цивільних справах.

2.1 Поняття судової влади і судової систем

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільно-процесуальним Кодексом України, звернутися до