2. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

Поняття системи законодавства її співвідношення з системою права

Система права дуже тісно пов'язана із системою за-конодавства. Вона включає законодавство і підзаконні нормативні акти. Разом з тим в системі права виділяють-ся окремі структури, які не можна віднести ні до окремих інститутів права, ні до галузей права. До такої специфіч-ної форми вираження нормативного матеріалу належить система законодавства. Якщо система права складається в суспільстві історично, то система законодавства ство-рюється раціонально в процесі упорядкування норма-тивних актів, створення кодексів, збірників законів. Термін "система законодавства" має два значення. По -перше, з науковою і навчальною метою в поняття "система законодавства" включають як самі закони, так і підзаконні нормативні акти. По - друге, термін "законодавство" включає тільки закони. Тому таке ро-зуміння є більш точним, оскільки воно включає систему законів, створених Верховною Радою України. Система законодавства відрізняється від системи права наступними ознаками:

1) розглядаючи співвідношення "системи права" і "системи законодавства", потрібно врахувати, що первинним елементом системи права є норма права, а первин-ним елементом системи законодавства є нормативний акт;

2) за об'ємом матеріалу законодавство ширше від си-стеми права, оскільки воно включає в свій зміст, крім норм права, правові поняття, завдання, цілі і мотиви прийняття нормативних актів, програмні положення, де-кларації, які не входять в систему права;

3) внутрішня структура системи права не співпадає з внутрішньою структурою системи законодавства;

4) законодавство не співпадає з галузями і інститута-ми системи права, оскільки воно включає норми різних галузей права і виконує потреби державного управління, потреби громадянського суспільства. Наприклад, окремі закони можуть включати норми цивільного, фінансового, кримінального права і т. п. Верховна Рада, приймаючи за-кони, не може виходити тільки із галузей і інститутів права, тому що закон регулює різноманітні суспільні відносини.

Таким чином, система законодавства — це сукупність законів і підзаконних нормативних актів, які виражають зміст правових норм, принципів, декларацій і спрямовані на регулювання неоднорідної сукупності суспільних відносин .

Фактори побудови та розвитку системи законодавства в Україні.

У науковому і практичному відношенні законодавство — насамперед форма права, тобто засіб існування, вира-ження та організації його норм у цілісну, внутрішньо по-годжену систему. В цьому полягає головне призначення законодавства, і значною мірою завдяки йому стають можливими гарантоване державою функціонування права як соціального інституту і культурної цінності суспільства, а також виділення правових норм із системи інших еле-ментів нормативного регулювання. Водночас у зміст тер-міну "законодавство" у правознавстві вкладаються не завжди однакові за формою, рівні за юридичною силою нормативно-правові акти державних органів і громадських організацій. Так, в одних випадках склад законодавства обмежується лише законами і постановами органів дер-жавної влади України; в інших - до законодавства, крім актів вказаних державних органів, включаються і норма-тивні акти виконавчих органів державної влади; в третіх — законодавство розглядається як система всіх норматив-но - правових актів Української держави.

Нині існує кілька основних типів ро-зуміння категорії "законодавство": таке, що включає тільки закони і постанови (законодавчі акти) вищих ор-ганів державної влади; таке, що охоплює законодавчі й урядові акти (нормативного характеру) як системи всіх нормативних юридичних актів держави, тобто законів і підзаконних актів. Виходячи з принципів правової держави, щоб насправді забезпечити в державі та суспільстві панування законів, права, треба подолати різні тлумачення поняття "законодавство".

Діяльність Верховної Ради як постійно діючого зако-нодавчого та контрольного органу державної влади має забезпечити зростання авторитету законів у правовій си-стемі, поступове витіснення з правового регулювання суспільних відносин значної кількості підзаконних актів, особливо відомчих. Цьому сприяють нові механізми — процедури підготовки й прийняття законодавчих актів, які закріплено в регламенті Верховної Ради України. Тому йтиметься головним чином про нормативні акти вищих органів державної влади. В такому контексті поняття законодавства охоплює лише закони і постанови (законодавчі акти), прийняті Верховною Радою України.

Разом з тим сама категорія "законодавства" являє собою інтегративне поняття, в якому відображені важливі риси і властивості складного, внутрішньо диференційного цілісного утворення. Окремі законодавчі акти, відносно автономні підрозділи, що входять до складу законо-давства, відрізняються за своїм соціальне - економічним та правовим змістом, формами вираження, юридичним стату-сом, призначенням у регулюванні суспільних відносин і в правовій системі. Ці та інші фактори й підстави зумо-влюють існування і функціонування законодавства як поліструктурної системи, всі підрозділи якої тією чи іншою мірою виражають властивості, риси й структурні особливості права та його системи.

До основних факторів формування системи законо-давства України можна віднести: еко-номічну систему; політичну систему; нинішню систему пра-ва; об'єктивні потреби суспільства та їх правовий вираз; форму державного устрою; структуру органів влади та управління; традиції і рівень якості законодавчої техніки; правову культуру суспільства загалом і працівників зако-нотворчих органів зокрема.

Проблему дослідження факторів формування законо-давства України потрібно починати з аналізу матеріаль-них умов розвитку держави. Саме розвиток економіки визначає рівень і темпи соціального розвитку, становить ту реальну основу, на якій будуються правові і політичні установи. Всі правові явища, утому числі й законодавство, є специфічним способом опосередкування економічного розвитку суспільства.

Таким чином, розвиток економіки України на сучас-ному етапі безпосередньо впливає на вдосконалення си-стеми законодавства. Схематично його можна подати так:

1) зміни в економічному розвитку викликають потре-бу змін змісту існуючих нормативних актів, а також виділення в них нових розділів, глав та пунктів;

2) економічні реформи передбачають створення нових нормативних актів, брак яких негативно впливає на функціонування економічної системи;

3) ускладнення економічних відносин вимагає ство-рення єдиної системи правового регулювання, яка б скла-далася з комплексу