4) підвищення регулятивної ролі закону в системі нормативних актів, що регулюють економічні відносини, сприяє зміцненню законності та підвищенню ступеня єдності системи законодавства;

5) управління економічними процесами вимагає вдо-сконалення підзаконних актів, їх узгодженості та відповідності закону;

6) важливим напрямком розвитку системи законо-давства, котрий пов'язаний з регулюванням економіки, є збільшення кількості комплексних нормативних актів, що вміщують норми ряду галузей права, комплексно регла-ментують різні відносини у певній галузі народного гос-подарства чи сфері управління.

Політичні інститути і процеси у своїй сукупності виступають необхідною умовою функціонування системи законодавства. Перш за все вони формують потреби в правовому регулюванні, що відображають закономірні інтереси суспільного прогресу та потребу їх перетворення у сферу реальної поведінки громадян. Держава як базовий елемент політичної системи і як гака, що має прерогативу на створення загальнообов'язкових норм, визначає потре-би та інтереси, що виникають у суспільстві, залагоджує і врівноважує їх. Визначення потреб у регулюванні, їх вив-чення та правове закріплення є умовою відображення за-конодавством реальних інтересів різних верств суспільства, відповідності правової системи об'єктивним факторам, співвідношення потреб, а також інтересів на суб'єктивному рівні та єдності й узгодженості на юридичному рівні.

Простежується два основних напрямки впливу держа-ви на законодавство. По - перше, це правотворчість. Відо-бражаючи об'єктивні потреби і специфіку окремих видів суспільних відносин, держава визначає методи правового регулювання відповідних суспільних відносин. По-друге — це реалізація законодавства, яка неможлива без відповідних державних органів і служб. Держава в особі своїх органів є суб'єктом, який створює реальні умови для реалізації правових приписів іншими суб'єктами політичної системи суспільства.

Як відомо, держава складається із сукупності органів, що становлять систему й утворюють апарат держави. Кожний з них у своїй діяльності так чи інакше сприяє підвищенню єдності та дієвості законодавства. Так, вико-навчі й розпорядчі органи мають забезпечувати управлін-ня державою на основі єдиних принципів, проголошених у нормах. Діяльність правоохоронних органів, з одного боку, зміцнює єдність системи законодавства, з іншого — заснована на ній. Кожний орган держави уповноважений видавати нормативні акти, що мусять відповідати певній ієрархічній підпорядкованості, її наявність двох систем органів федеративної держави свідчить про потребу їх більш складної субординації, що в свою чергу безпосе-редньо впливає на систему законодавства і формулює певні вимоги до системи органів держави. Насамперед це чітка визначеність органів влади. Право на існування мають лише ті органи, які передбачені Конституцією, їх функціями є детальна врегульованість повноважень (компетенції) державного органу завдяки прийняттю зако-ну, що регламентує його діяльність; розмежування повно-важень органів держави на функціональному рівні; визна-ченість юридичної сили нормативних актів, що прий-маються органами влади, та питань їх субординації серед актів, що входять в систему законодавства.

Унітарна держава є моно державою з єдиною системою вищих органів влади та єдиною системою законодавства. Вона має у своєму складі лише адміністративно-територіальні одиниці, які приймають певні нормативні рішення, що регулюють питання місцевого значення, не поширюючись на функціонування системи законодавства загалом. Саме тому дослідження питань побудови і структури системи законодавства неможливе без аналізу форми Української держави.

Галузева структура законодавства

Галузева структура має велике значення для законотворчості і правозастосовчої практики зміцнення законності право реалізації; вона безпосередньо відображає рівень впливу системи права на законодавство як форму зовнішнього виразу правової дійсності. Галузеву структуру законодавства України можна уявити як взаємопов’язані підсистеми законодавства, законодавчі акти, інститути, галузеві нормативні приписи.

У горизонтальній структурі законодавства України поняття загального являє собою система законодавства загалом, особливого — нормативні приписи, інститути, галузі.

Зміна сфери правового регулювання — складний процес, у якому збігаються протилежні тенденції — роз-ширення та звуження юридичної регламентації. Вказані напрямки здійснюються різними шляхами, основними з них є: поширення правового регулювання на раніше не регламентовані правом сфери правового регулювання со-ціальної дійсності; перерозподіл сфери правового регулю-вання між окремими галузями; заміна правового регулю-вання іншими формами соціального регулювання.

На розвиток системи законодавства значною мірою впливає процес інтеграції правового регулювання, що сприяє встановленню єдиного регулювання у межах одно-го правового інституту, поглибленню дії норми на подібні відносини. Інтеграція здійснюється завдяки централізації правового регулювання найбільш важливих питань, по-ширенням сфери дії закону, що підвищує ступінь єдності законодавства.

Іншою тенденцією розвитку системи права, що впли-ває на формування і функціонування законодавства, є ди-ференціація правового регулювання суспільних відносин. Загальні процеси зміни сфери правового регулювання значною мірою впливають на розвиток системи законодавства, що виявляється у розвитку основних його струк-тур.

У галузевій структурі законодавства процес диферен-ціації викликає відокремлення деяких галузей у самостійні формування нових суспільних відносин і потребу у їх пра-вовій регламентації та ін.

Інтеграція у межах ієрархічної системи законодавства вимагає підвищення ролі закону в системі законодавства; реалізації потреби у прийнятті підзаконних актів на основі та для виконання закону реалізації принципу вер-ховенства закону; законодавчого закріплення свобод особи і найважливіших аспектів життя суспільства; значного впливу на розвиток законодавства України норм міжна-родного права.

Процес інтеграції галузевої структури законодавства відбувається шляхом збільшення кількості комплексних і суміжних інститутів та галузей; ліквідації прогалин у си-стемі законодавства; єдиного роіуміння тлумачення актів. Отже, двоєдиний процес розвитку сфери правового регу-лювання безпосередньо впливає на процеси диференціації, інтеграції системи законодавства в Україні.

Систематизація законодавства

Розбіжності у часі і суб'єктах нормотворчості, наявність значної кількості нормативно-правових актів і умов зумов-люють необхідність їх упорядкування, погодження, усунен-ня протиріч, тобто систематизації. Систематизація норма-тивно-правових актів — це діяльність щодо впорядкування і удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо злагоджену систему. Необхідність систе-матизації законодавства