Основним елементом системи права, що визначає зміст галузей та інститутів права, є норма права. Юридична норма – це первинна “клітинка” системи права. Вона має всі ознаки, притаманні будь-якій соціальній нормі: є загальним правилом, що діє безперервно в часі, регламентує поведінку соціальних суб'єктів і надає суспільству рис системності; водночас юридична норма має ряд особливостей, які тотожні особливостям права в цілому.

Отже, правова норма – це відображене в законах чи інших джерелах права загальнообов'язкове правило поведінки, що є взірцем можливої чи необхідної поведінки та охороняється від порушень засобами державного примусу.

Щоб чітко з'ясувати особливості кожної норми права у процесі аналізу законодавства, необхідно розрізнити та виявити її логічну структуру.

Структура норми – це внутрішня будова норми, що виявляється у взаємодії її основних структурних частин. Правову норму становлять 3 елементи:

У правовій нормі повинні вміщатись умови її дії, права та обов'язки учасників правовідносин, засоби державного примусу за неналежне виконання вміщеного в нормі правила поведінки. Інакше норма не зможе виконувати функцію регулятора суспільних відносин.

Література