Складною з точки зору тлумачення змісту є диспозиція ч. 1 ст. 363 КК. Граматичний, логічний та системно-структурний аналіз усієї статті дозволяє зробити висновок, що незаконне копіювання комп'ютерної інформації та істотне порушення роботи автоматизованих машин, систем і комп'ютерних мереж не є формами передбаченого даною статтею злочину, а складають лише варіанти наслідків, що можуть настати в результаті його вчинення. До такого висновку підводить формулювання диспозиції ч. 2 ст. 363 КК, яка, здійснюючи бланкетне посилання на описане в ч. 1 ст. 363 КК протиправне діяння, називає його в однині, що свідчить про безальтернативність злочинної поведінки, незважаючи на застосування законодавцем в тексті норми розділових сполучників "або".

Ще однією особливістю злочину, передбаченого ст. 363 КК, є те, що відповідальність за його вчинення може нести лише спеціальний суб'єкт - особа, яка відповідає за експлуатацію автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп'ютерних мереж.

Підводячи деякі підсумки, можна зробити висновки, що через складність комп'ютерних технологій, неоднозначність кваліфікації комп'ютерних злочинів, а також труднощі щодо їх розслідування, найближчим часом неварта очікувати збільшення числа кримінальних справ, порушених за статтями 361-363 КК. З метою недопущення у майбутньому слідчих і судових помилок та інших порушень, правозастосовча практика потребує сьогодні ретельного вивчення та наукового дослідження "інформаційних" статей Кримінального кодексу з огляду на їх новизну, термінологічну та структурно-змістову складність. Однак позитивність змін, що відбулися останнім часом у правовому полі України, очевидна.

Список використаної літератури:

1.Кримінальний кодекс України (прийнятою сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.). -К., Офіційний вісник України, 2001. -С.105-106.

2.Закон України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію".