Безумовно, враховуючи безліч загроз в інформаційній сфері, високий рівень латентності даних видів злочинів і складність збору доказів навіть по встановлених фактах таке нормативно-правове регулювання в рамках діючого законодавства є недостатнім.

До негативних явищ, що супроводжують інформаційні процеси і викликають складність правової кваліфікації, можна віднести: незаконний продаж баз даних про абонентів мобільного зв’язку; незаконний продаж архівів SMS-повідомлень; незаконний доступ до службової інформації про місцезнаходження абонентів; розповсюдження образливих і непристойних матеріалів у мережі Інтернет; порушення прав інтелектуальної власності; продаж апаратно-програмних засобів з недекларованими можливостями. Перелік можна продовжити. Недбалість диспозицій статей 361 та 362, в яких протиправні дії прив’язані до електронно-обчислювальних машин, критикувалися ще на стадії обговорення проекту Кримінального кодексу.

За інформацією InformationWeek закінчується розробка нового проекту надшвидкісної обчислювальної системи. Принцип її базується на новому квантовому комп’ютері, який буде настільки потужним, що заставить сьогоднішню найшвидшу електронно-обчислювальну машину нагадувати кишеньковий калькулятор.

Звичайна ЕОМ думає при допомозі великої кількості операцій. Використовуючи ці крихітні операції й біти інформації, процесор може запам’ятовувати числа й робити всі сортування математичних даних, щоб виконувати обчислювальні команди. Квантовий комп’ютер буде набагато досконалішим, ніж нинішні моделі. Він використовуватиме внутріатомні частки - електрони. Оскільки ці частки можуть існувати в різних станах одночасно, вони стають полібітними, тобто можуть зберігати декілька біт інформації одночасно. Таким чином, один електрон може проводити в декілька разів більше інформації, ніж звичайна механічна система.

У зв’язку з цим можна уявити собі проблеми кваліфікації комп’ютерних злочинів, а тим паче кримінального переслідування винних, коли кіберзлочинці будуть використовувати не електронно-обчислювальні машини, а квантовий комп’ютер.

Очевидно, що існуюча класифікація загроз інформаційній безпеці вимагає розвитку й уточнення. Не випадково в Європейській конвенції про кіберзлочинність об’єктивний бік кіберзлочинів характеризується більшою деталізацією. Зокрема, Конвенція розрізняє: протизаконний доступ (ст.2) і протизаконне перехоплення даних (ст.3); втручання у дані (ст.4) і втручання в систему (ст.5); зловживання пристроями (ст.6); підробка, пов’язана з комп’ютерами (ст.7); шахрайство, пов’язане з комп’ютерами (ст.8); правопорушення, пов’язані з дитячою порнографією (ст.9); правопорушення, пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав (ст.10) [3].

Захист інформації – це сукупність методів і засобів, що забезпечують цілісність, конфіденційність, достовірність, автентичність і доступність інформації в умовах впливу на неї загроз природного та штучного характеру. На різних етапах свого розвитку людство вирішувало цю проблему з властивою для даної епохи характерністю. Винахід комп’ютера і подальший бурхливий розвиток інформаційних технологій у другій половині XX сторіччя зробили проблему захисту інформації наскільки актуальною, гострою, настільки актуальна сьогодні інформатизація для всього суспільства.

Комп’ютеризація породила новий вид злочинів. Загальна кількість зловживань у сфері комп’ютерних технологій та розмір завданих при цьому збитків неухильно зростають. Цей факт можна пояснити декількома факторами:
- високою динамічністю і масовістю впровадження у багатьох сферах людської діяльності різноманітних інформаційних технологій та процесів, що базуються на використанні засобів обчислювальної техніки;

- розширенням кола спеціалістів у галузі комп’ютерних технологій, підвищенням їх кваліфікації;

- недосконалістю законодавчої бази у сфері інформаційних відносин та інформаційної безпеки;

- недосконалістю чи відсутністю технічних засобів забезпечення інформаційної безпеки у конкретних інформаційних технологіях;

- низьким ступенем розкриття комп’ютерних злочинів.
Це, в свою чергу, викликало потребу осмислення комп’ютерної злочинності як соціального явища і напрацювання відповідних методик боротьби з нею, в тому числі виявлення і розслідування злочинів, що вчиняються з використанням комп’ютерних технологій.

Зусилля щодо створення системи боротьби з комп’ютерними злочинами концентруються в кількох напрямках:
- створення законодавчого забезпечення боротьби з комп’ютерними злочинами;

- розробка захищених інформаційних технологій;
- розробка засобів захисту з метою модернізації існуючих інформаційних технологій.

Кошти, потрібні для вирішення цих завдань, дуже великі, і з кожним роком їх потрібно все більше. Обсяг виробництва засобів фізичного контролю та захисту ЕОМ тільки у США має такі розміри і темпи росту: від 1,8 млрд.дол. в 1990 році, до 5 млрд.дол. у 2000 році. Однак, витрати на ці цілі все одно значно менші за можливі збитки.

Комп’ютерні злочини набули в країнах з розвиненою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою таке широке розповсюдження, що для боротьби з ними до кримінального законодавства введені спеціальні статті.

Перший закон про захист інформації був прийнятий у Сполучених Штатах Америки в 1906 році. На сьогодні в США близько 500 законодавчих актів щодо захисту інформації, відповідальності за її розголошення і комп’ютерні злочини. Проблеми інформаційної безпеки розглядаються американською адміністрацією як один з ключових елементів національної безпеки. Національна політика США в області захисту інформації формується Агентством національної безпеки (АНБ). При цьому найважливіші стратегічні питання, що визначають