Стан наукової розробки. В Україні проблемами становлення соціо­логічної думки в Україні в другій половині ХІХ ст. займалися такі вчені як Віктор Танчер, доктор філософських наук, завідувач відділу історії та теорії соціології Інституту соціології НАН України (Соціологічна думка України на тлі світової соціології // Соціологія: теорія,методи, маркетинг. № 1-2, 1998. - С.18-26 ), Захарченко М.В., Погорілий О.І. (Історія соціології від анти­чності до початку XX ст. – К.: 1993. – 306 c.), Кондратик Л. І. (Історія соціології України в іменах. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 176 с.), Новиков С.О. (История развития социологии в России: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Воронеж: МОДЭК, І996. – 288 с), Ручка А.О. (Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. – К.: Наукова думка, 1995. – 222 с.), В. Ф. Бурлачук, М. Щ. Молчанов (Соціологічна думка України: Навч. посібник . - К.: Заповіт, 1996. – 424), В.І. Волович (Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Під заг. ред. В.І. Воловича. – К.: Укр. центр духовної культури, 1998. – 736 с.) та ін.

В згаданих працях розглядаються проблеми кваліфікації та аналізу злочину “торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини” згідно з чинним законодавством України.

Багато матеріалу стосовно даної проблеми знаходиться в підручниках з кримінального права.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку літератури, яка використовувалась.

У першому розділі опрацьовано матеріали, що стосуються юридичного аналізу складу злочину “торгівля людьми” згідно чинного законодавства України. Перший розділ складається з трьох підрозділів.

Другий розділ складається з двох підрозділів. В ньому охоплено проблему визначення кваліфікуючих ознак складу злочину “торгівля людьми або інша незаконна передача людини” згідно з чинним законодавством України. В першому підрозділі увагу звернено на 2 ч. ст. 149, в другому – частину третю.

Третій розділ охоплює проблему висвітлення відмежування складу злочину “торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини” від інших суміжних складів злочину.

У вступі подано огляд основних завдань роботи, вказано, з якою метою вони поставлені, а також подається короткий огляд використаної літератури.

У висновку підсумовуються результати роботи.

Розділ 1. Юридичний аналіз складу злочину “торгівля людьми” згідно з чинним законодавством.

1.1. Поняття та суспільна небезпека торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини згідно з чинним законодавством

Кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (ст. 1241 КК 1960 року) встановлено Законом України від 24 березня 1998 р. одночасно з установленням відповідальності в спеціальній нормі за незаконне усиновлення (ст. 1152 КК 1960 року). До доповнення КК ст. 1241 КК відповідальність за передбачені нею дії наставала лише в частині, яка стосувалася незаконного позбавлення волі чи викрадення чужої дитини. Тобто, ст. 1241 КК включала посягання, передбачені статтями 123, 124 КК, і поряд з передбаченими ними діяннями охоплювала й інші. Це потрібно мати на увазі при з'ясуванні причин появи в Особливій частині самостійної статті, присвяченої торгівлі людьми, враховувати при встановленні співвідношення аналізованого злочину із суміжними посяганнями [21, 208].

У новому Кримінальному кодексі цій статті відповідає стаття 149 “Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини” розділу ІІІ “Злочини проти волі, честі та гідності особи”.

Згадана стаття передбачає кримінальну відповідальність за наступні дії:

1. Продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці.

2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Отже, стаття 149 КК складається з трьох частин. У першій передбачено ознаки основного складу цього злочину, в другій – кваліфікованого, в третій – особливо кваліфікованого.

Відомо, що одним із різновидів незаконної торгівлі людьми є експлуатація проституції – торгівля жінками для надання так званих сексуальних послуг. Ця проблема уже досить давно набула міжнародного характеру, і особливо загострилася останнім часом. У зв'язку з цим МОЛП-Інтерпол надав великого значення як вивченню проблеми в цілому, так і висвітленню окремих напрямків діяльності правоохоронних органів країн-членів організації у боротьбі із цим явищем. Одним із головних своїх завдань у цій сфері Інтерпол вважає надання допомоги в реалізації суворого контролю шляхом сприяння обміну інформацією про пересування і діяльність осіб, які займаються експлуатацією проституції на міжнародному рівні [20, 36].

Як зазначалося у виступах на робочому міжнародному семінарі "Торгівля жінками, дітьми, замах на особисту свободу – соціально-правові аспекти", який проходив в м. Києві з 10 по 12 квітня 1997 року, торгівля жінками – явище глобального масштабу. Його слід розглядати як організоване перевезення осіб через кордон з метою подальшого залучення жінок до заняття проституцією. Наявна інформація про дійсну кількість залучених до проституції жінок