2) міру відповідальності і міру покарання;

3) обтяжуючі обставини, що суттєво посилюють кримінальну відповідальність за вчинення наступних злочинів (п. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 185-189, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 369 та деякі інші норми КК);

4) підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності – статті 44 – 49 КК.

5) правові наслідки кримінальної відповідальності (позбавлення певних прав – статті 55, 58 КК, судимість – ст. 88 КК, адміністративний нагляд – ст. 395 КК) [8, 12].

Для кваліфікації мають значення не всі ознаки конкретного діяння, а лише ті з них, які визначають його кримінально-правовий зміст, тобто є ознаками складу злочину. Перелік ознак діяння, які враховуються при кваліфікації, обмежений законом, рамками складу злочину. Але за межами складу злочину є чимало інших ознак, обставин, які мають кримінально-правове значення – соціальна характеристика особи – суб'єкта злочину, склад його сім'ї, стан здоров'я, професія, певні обставини вчинення злочинного діяння тощо [23, 165].

Згідно з цим у кожному злочині можна виділити такі групи ознак:

1) вся сукупність ознак і властивостей злочину;

2) ознаки і властивості, які мають значення для вирішення кримінальної справи;

3) кримінально-правові ознаки – ознаки складу злочину.

Основний склад торгівлі людьми сконструйовано законодавцем шляхом вказівки на такі ознаки:

1) потерпілий – людина;

2) суспільно-небезпечне діяння, яке складне за формою, поліваріантне.

При першому з можливих варіантів діяння складається з двох обов'язкових дій:–

заволодіння людиною (відкрите або таємне);–

переміщення її через державний кордон (законне або незаконне, за згодою чи без згоди потерпілого).

У другому ж варіанті має місце тільки заволодіння людиною, її переміщення через державний кордон не відбувається [23, 165].

Статтею 33 Конституції України гарантується кожній особі свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України та право у будь-який час повертатися в Україну.

За статтею 149 КК кваліфікується грубе порушення цих конституційних прав у вигляді продажу чи іншої сплатної передачі особи або вчинення іншої незаконної угоди для переміщення потерпілого за його згодою чи без через державний кордон України з метою подальшого продажу для сексуальної експлуатації чи використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) з комерційною метою, або використання у збройних конфліктах чи для експлуатації її праці [21, 80].

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини – злочин досить поширений, особливо щодо молодих жінок і дівчат, які вербуються для роботи за кордоном і там використовуються злочинцями в своїх корисливих інтересах

У частині 2 ст. 149 вказані кваліфікуючі ознаки, цього злочину:–

здійснення злочину щодо неповнолітнього;–

кількох осіб (хоч би двох);–

повторно;–

за попередньою змовою групою осіб;–

з використанням суб'єктом свого службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності (в цих випадках злочин здійснюється спеціальними суб'єктами).

Крім того, кваліфікація злочину вимагає віднести цей злочин до певного виду – вбивство, викрадення, зловживання, тілесні ушкодження тощо. Віднесення злочину до певного виду злочинів є його родовою кваліфікацією, яка визначається законодавчою назвою цього злочину. Без визначення назви злочину, без його законодавчого найменування не може бути повною, задовільною кваліфікація, оскільки вона не буде загальнозрозумілою.

В нашому випадку родовою ознакою є торгівля людьми.

Для більш повного розкриття проблеми кваліфікації злочину “торгівля людьми” слід зупинитися на тому, що виступає підставою кримінально-правової кваліфікації цього злочину, як і будь-якого злочину взагалі.

Слово «підстава» має багатий семантичний зміст. Воно, зокрема, означає вихідні, головні положення. Діяти на підставі будь-чого означає опиратися на щось, мати щось за основу, відштовхуватися від чогось, мати щось як оправдання, достатній привід для діяльності. Тому можна сказати, що підстави кримінально-правової кваліфікації – це правові явища, виходячи з яких здійснюється кримінально-правова оцінка діяння, те, що лежить в її основі. Кваліфікацію діяння можна здійснювати лише маючи для цього відповідні підстави. Причому вони мають бути наявними вже на момент початку діяльності з кримінально-правової оцінки вчиненого діяння та в ході її залишатися незмінними.

В кримінально-правовій літературі поряд з поняттям підстав кваліфікації використовується і поняття її передумов. Так, В. Г. Заблоцький відзначає, що встановлення фактичних обставин кримінальної справи не зливається і не співпадає (тобто не рівнозначне) зі встановленням складу злочину в досліджуваному діянні та його кваліфікацією, а лише створює необхідну передумову для вирішення цих питань [23, 167]. Аналогічну позицію займає і С. А. Тарарухін, вказуючи, що встановлення фактичних обставин вчиненого – загальна передумова кваліфікації [23, 167], що правильність розкриття змісту, кримінального закону стосовно до даного випадку є юридичною передумовою кваліфікації . Аналогічну думку висловлював і Я. О. Мотовіловкер, вказуючи, що передумовами кваліфікації є як уявлення про фактичні обставини справи, так і уявлення про зміст кримінально-правової норми .

Передумови кваліфікації – це те, що передує кваліфікації, це діяльність, що власне приводить до виникнення її підстав. Тому підстави кваліфікації слід відрізняти від її передумов. Передумовами кваліфікації є, по-перше, збір і аналіз доказів у справі та встановлення фактичних обставин справи; по-друге – це аналіз наявних кримінально-правових норм, що можуть бути застосовані до конкретного випадку, встановлення їх змісту, тлумачення, визначення меж чинності. Можна сказати, що підстави кваліфікації – це певні факти, вже встановлені та зафіксовані, незмінювані обставини, а передумови кваліфікації – шлях до них. При кваліфікації дізнавач, слідчий, прокурор, суддя виходять із вже встановлених фактів, з норми, зміст якої уяснений [23, 167].

Положення