Третій рівень – найбільш складна злочинна організація. Вона має шість головних ознак:–

наявність матеріальної бази (виявляється у створенні спільних грошових фондів для взаємодопомоги і підкупу посадових осіб);–

колегіальний орган управління, при якому керівництво організацією ведеться групою осіб, які мають однаковий статус;–

«статут» у формі неформальних норм поведінки, традицій, звичок і «законів»;–

функціонально-ієрархічна система розподілу на складові групи, міжрегіональні зв'язки, наявність керівного ядра, охоронців, зв'язківців, «контролерів» тощо;–

специфічна мовно-понятійна система, яка включає жаргон, особливості письмової та усної мови;–

інформаційна база – збір різного виду інформації, розвідка і контррозвідка  [16, 63].

Злочинні організації розподіляють сфери впливу як у плані географічному, так і по конкретних об'єктах і навіть особах. Відзначається і спеціалізація: одні контролюють азартні ігри, інші займаються вимагательством, треті вкладають кошти у нелегальний бізнес і отримують прибутки.

Слід звернути увагу на наявність у країні специфічного об'єднання злочинців – «злодії у законі». Вони з'явилися у 30-х роках минулого століття і постійно розвивалися. Сьогодні можна говорити про нові ознаки цієї організації. На перший погляд, це абстрактна організація, яка об'єднана межами блатного закону. «Злодії в законі» не мають постійного місця дислокації. Але їх невеликі групи (сім'ї) зв'язані між собою і становлять єдине ціле. Орган управління – це загальнорегіональний з'їзд, на якому можуть вирішуватися ті чи інші організаційні питання,

Які ж основні функції цього злочинного об'єднання? Насамперед, його учасники активізують кримінальні елементи за допомогою злочинних з'їздів, спеціальних закликів, беруть під «контроль» деякі сфери – рекет, крадіжки, шахрайство, наркобізнес, торгівлю людьми тощо. Вони вирішують конфлікти, які виникають між групами або окремими особами, займаються збором грошових коштів у загальні каси «общаки», зав'язують стосунки з іноземними злочинними угрупованнями та місцевими чиновниками державного апарату, можуть керувати злочинними групами або бути присутніми в них як радники.

Основа організованої злочинності полягає в економічному факторі. Адже систематичне порушення закону переслідує головну мету – збагачення. Всі вивчені групи створювалися для вчинення злочинів у вигляді промислу задля отримання значних прибутків. Не випадково матеріальні збитки, заподіяні державі та окремим громадянам однією злочинною групою так званого загальнокримінального профілю в середньому становлять 20 тис. грн. Майже половина з числа вивчених груп розкрадачів державного майна мала від цього понад 100 тис. грн. прибутку кожна. Останнім часом все частіше зустрічаються групи – мільйонери. Нині їх доходи зростають у зв'язку з використанням злочинцями спільних підприємств і проникненням у легальний бізнес. Гроші відіграють тут двояку роль: для збагачення самих злочинців і для підкупу чиновників  [16, 64].

Однією з основних ознак організованої злочинності є корупція. Останню треба відмежовувати від звичайних хабарів, оскільки вони лише засіб її існування. У загальній формі корупцію можна визначити як систему відносин, заснованих на протиправних діях посадових осіб на шкоду державним та суспільним інтересам. Мотиви їх можуть бути різними. Звідси і різні форми корупції.

Аналіз судової практики і соціально-політичних оцінок цього феномену в нашій країні дає змогу виділити три основні її форми. Перша в засобах масової інформації дістала назву політичної корупції, коли службовці апарату влади вступають у суперечність з нормами моралі та закону не стільки через отримання хабара, скільки заради родинних, кланових зв'язків. Друга форма пов'язана з власне злочинною діяльністю і заснована на підкупі посадових осіб, які надають ті чи інші послуги злочинцям за винагороду. Третя форма – налагодження незаконних стосунків, які передбачають цілеспрямоване втягування в злочинну діяльність потрібних службовців з метою створення для злочинців сприятливого режиму або «даху». Крім підкупу, тут використовують і шантаж посадових осіб.

Корумповані службовці сприяють злочинцям, надають їм потрібні документи, інформацію, впливають на чесних працівників, які виявляють злочинні угруповання. За даними вибіркового дослідження, майже 1/3 злочинних кланів мали корумповані зв'язки в різних сферах. Що стосується великих мафіозних об'єднань, які діють у сфері економіки, то зв'язок з представниками державного апарату мало кожне друге з них.

Організовані злочинці технічно оснащені. Вони мають автомобілі, вогнепальну нарізну зброю, вибухівку, отруйні речовини, а деякі скуповують засоби радіозв'язку західного виробництва, шок-палиці, шок-рукавички. Ці технічні засоби доставляються контрабандним шляхом або обмінюються, як правило, на антикваріат, предмети релігійного культу, золото тощо.

Небезпека організованої злочинності, проявляється, насамперед, в тому, що вона посягає на державну безпеку України, на її державний суверенітет. По-друге, вона підриває економіку країни, оскільки здійснює незаконне вилучення з державної скарбниці матеріальних цінностей, чим зміцнює позиції тіньової економіки. В умовах перебудови господарського механізму це особливо небезпечно. Небезпечність організованої злочинності ще й у тому, що вона стимулює звичайні загальнокримінальні елементи, об'єднуючи і контролюючи їх, змушуючи активніше вести злочинну діяльність.

Пріоритетними напрямками злочинної діяльності організованих груп залишаються найбільш важливі сфери господарювання та фінансів. Так, у 1999 році у фінансово-кредитній сфері ними скоєно 5,7% злочинів від усієї кількості виявлених, з них у банківській – 4,8%, у зовнішньоекономічній діяльності – 1,5%, у сфері приватизації – 0,6%, у комерційних структурах – 4,6%, у сфері переробки сільськогосподарської продукції – 3,4%. Закріпившись таким чином економічно, керівники організованих злочинних груп намагаються безпосередньо впливати на соціально-політичну ситуацію в державі  [16, 75].

При запровадженні ринкових відносин очікується подальша інтеграція злочинних об'єднань, використання ними