собою банду, то діяння, вчиненні її членами, кваліфікуються лише за ст. 257 КК. Але якщо банда вчинить злочин, за який законом встановлено більш сувору відповідальність, ніж за бандитизм, то такі дії кваліфікуються за сукупністю злочинів – бандитизму і того більш тяжкого злочину, що вчинила банда [8, 100].
Найбільш небезпечними є злочини, що вчинюються злочинною організацією.
Законом злочинною організацією визнається стійке, ієрархічне об'єднання, члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).
Із законодавчого визначення поняття злочинної організації виводиться її повна відповідність всім іншим організаціям – виробничим, культурним, партійним, спортивним, навчальним тощо. Тобто злочинна організація має всі ознаки організації. Від всіх інших організацій злочинна організація відрізняється лише завданням і метою її створення – вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів.
К. Марчук об?рунтовує висновок про те, що злочинна організація становить собою соціальну систему типу трудового колективу. Мабуть, таке порівняння невдале, оскільки трудовий колектив не має багатьох ознак злочинної організації – трудовий колектив не має свого власного статуту діяльності, не має власних коштів, транспорту, зв'язку, приміщень, друку тощо. Навіть якщо не враховувати і мети створення, то і у такому разі трудовий колектив не має багатьох ознак злочинної організації. Найбільше злочинна організація за своїми ознаками наближається до партійних організацій, від яких вона відрізняється лише завданням і метою створення [8, 100].
Типовими ознаками злочинної організації є:
1) наявність статуту – письмового чи усного, розробленого хоча б у загальних рисах і схваленого учасниками всієї організації чи її керівниками;
2) наявність керованого органу чи керівника;
3) організаційна структура – підрозділи організації, їх керівники, члени організації, їх завдання;
4) підпорядкованість, підзвітність, ієрархічна залежність, дисципліна;
5) вербування нових членів організації – поповнення організації новими організаціями;
6) прикритгя, конспірація – легалізація, діяльність, налагодження зв'язків з органами влади, охорона;
7) матеріальна база – приміщення, транспорт, засоби зв'язку, сховища, кошти, друк тощо.
Такі типові ознаки злочинної організації. Конкретна злочинна організація може і не мати деяких із вказаних ознак. Наприклад, у організації може не бути налагоджених зв'язків з органами влади, чи не має ще, скажімо, засобів друку. Але від цього злочинне угруповання не перестає бути злочинною організацією, якщо воно має інші типові ознаки організації.
У ч. 4 ст. 28 КК виділяються найбільш характерні ознаки злочинної організації:
а) стійкість, яка означає, що організація міцно створена для тривалої діяльності і має завдання діяти постійно, систематично, з розрахунком на далеку перспективу;
б) ієрархічність об'єднання – тобто угруповання має конкретні завдання своєї діяльності, керівні органи чи керівника, структурні підрозділи, визначену підпорядкованість, підзвітність, дисципліну;
в) домовленість про взаємну спільну діяльність – припускає наявність статуту, яким визначається домовленість, погодженість про загальну спільну діяльність, розуміння сутності діяльності організації, її завдання і мети цієї діяльності, особистої заінтересованості кожного члена організації у забезпеченні цієї діяльності;
г) керівництво організацією – розробка планів учинення конкретних злочинів, підбір виконавців для вчинення цього злочину (чи певних злочинів), забезпечення вчинення злочину (злочинів) транспортом, знаряддями, реалізації здобутого злочином (злочинами), переховування злочинців тощо;
д) забезпечення функціонування злочинної організації – це підбір членів організації, здобуття приміщень, транспорту, коштів, документів, знарядь, зброї, пошук засобів прикриття, легалізації діяльності організації тощо;
е) координація злочинної діяльності – узгодження діяльності окремих структурних підрозділів злочинної організації чи діяльності окремих злочинних груп, об'єднання їх злочинних планів, зусиль, допомога в організації підготовки та вчинення окремих злочинів тощо [8, 102].
Особливості діяльності злочинної організації у тому, що вона може бути створена лише для вчинення конкретних, певних злочинів. До таких можна віднести і торгівлю людьми.
Згідно з ч. 2 ст. 29 і ч. 1 ст. 30 КК дії організатора злочинної організації кваліфікуються за ч. 3 ст. 27 і відповідною статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин (3 ч. ст. 149). Організатор злочинної організації підлягає відповідальності за всі злочини, вчиненні злочинною організацією (її членами), які охоплювалися його умислом.
Члени злочинної організації підлягають відповідальності за всі злочини, у підготовці яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них (ч. 2 ст. 30 КК).
Дії учасників організованої групи кваліфікуються за тією нормою Особливої частини Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за діяння, вчинене організованою групою, а стаття 149 є саме такою.
Дії членів (учасників) злочинної організації чи організованої групи, які вчинили злочини не в складі групи, кваліфікуються на загальних підставах.
Дії організаторів злочинної організації чи організованої групи у відповідних випадках кваліфікуються також за нормами кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за створення злочинної організації чи організованої групи (статті 255, 257, 258, 260, 392 КК).
Створення злочинної організації кваліфікується як закінчений злочин, передбачений ст. 255 КК або ст. 260 КК, якщо створено було не передбачене законом воєнізоване чи збройне формування.
Дії організаторів (керівників) злочинної організації чи не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, які їх створили (організували), у разі вчинення членами такої організації чи формування злочинів повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів – за відповідними частинами ст. 255 чи ст. 260 та статтями КК, які передбачають відповідальність за вчинені членами організації чи угруповання злочини.
Отже, частина 3 ст. 149 передбачає особливо кваліфікований вид злочину “торгівля людьми”.