Проведений аналіз виїзду за кордон громадянок України з метою працевлаштування показує, що частина дівчат віком від 18 до 27 років виїжджають за кордон цілеспрямовано для роботи в нічних розважальних закладах, більшість з них (80-85%) про дійсну мету їх вивозу не знає, тому розраховує на роботу офіціантками, танцюристками, хатніми робітницями, на сезонні роботи в сільському господарстві. Багато з них намагаються перетнути державний кордон незаконним шляхом. Так, у 1997 році Прикордонними військами України було затримано 722 особи жіночої статі, які намагались незаконно перетнути державний кордон України, і, як стало відомо з матеріалів проведених розслідувань, їхали з метою сексуальної експлуатації. Стосовно 79 з них порушено кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 75, 194 КК України (ст. 75 - Порушення або спроба порушення державного кордону України, ст. 194- Підробка або використання підроблених документів).

Основна маса таких "дівчат" повертається в Україну за допомогою поліції, тобто депортаційним шляхом. За період з 01.01.97 р. по 30.04.98 p. лише в авіаційний пункт пропуску "Бориспіль" імміграційними службами іноземних держав було депортовано з країн Західної та Центральної Європи, Туреччини 436 осіб жіночої статі, які нелегально там працювали в сфері "секс-індустрії". У близько половини з них документи було вилучено або викрадено наймачами. При проведенні аналізу місць проживання таких "дівчат", з'ясовано, що основними постачальниками "живого товару" для "секс-індустрії" є міста Луганськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Херсон, Чернівці, Тернопіль, Черкаси.

Під час проведення опитування депортованих "дівчат" вони пояснювали, що документи для виїзду за кордон вони оформляли через туристичні фірми, агентства по працевлаштуванню. Як правило, про послуги вони дізнавались з об'яв у газеті чи від випадкових знайомих. З середини 1997 року тактика дій вивозу "живого товару" дещо змінилась. На теперішній час бувають окремі випадки, коли виїжджаючі їдуть самі. В більшості випадків з молодих дівчат формується група (під виглядом танцювальної чи балетної групи, в складі спортивної команди), яка разом з керівником (який є безпосередньо організатором вивозу, або посередником) прямує через кордон [20, 40].

Основними країнами, куди виїжджають дівчата, є: Греція, Туреччина, Німеччина, Ізраїль, Італія. Перш за все, це пов'язано з високим попитом на українських дівчат у цих країнах та бажанням громадянок України заробити гроші для існування. Відмічаються випадки, коли організатори виїзду оформляють виїжджаючим підроблені закордонні паспорти.

Так, у липні 1997 p. під час проведення паспортного контролю в аеропорту "Бориспіль" пасажирів рейсу "Київ-Афіни" затримано групу громадянок, які пред'явили підроблені паспорти Республіки Білорусь. Було з'ясовано, що у пошуках роботи вони відгукнулися на об'яву в газеті, де обіцяли гарну заробітну платню за кордоном.

У жовтні 1997 р. рейсом "Салоніки-Київ" за підробленим паспортом Росії прибула громадянка України, яка виїхала в Грецію через Москву. З її пояснень було встановлено, що малознайомі громадяни України, пообіцявши високооплачувану роботу за кордоном, зібрали з молодих дівчат групу, яку відправили із супроводом у Грецію. В Салоніках, безпосередньо в аеропорту, дівчат зустріли і відібрали паспорти, після чого вони були перевезені в інше місто, де шляхом погроз та насилля їх примушували займатися проституцією. Вищезгадана громадянка була змушена придбати в Греції підроблений паспорт Росії з метою повернення в Україну. І таких прикладів можна приводити багато [20, 41].

Значно гірше питання постає, коли українські дівчата перетинають державний кордон України на підставі дійсних документів.

На підставі аналізу шляхів міграції та складу груп мігрантів можна умовно виділити такі два механізми утворення потоків торгівлі "живим товаром" через територію нашої держави:

1. Нелегальний (кримінальний) механізм.

Групи мігрантів комплектуються в країнах проживання злочинними угрупованнями, які займаються підготовкою "легенд" для їх перебуванням у проміжних країнах на шляху до країни призначення, виготовленням фіктивних документів з метою переправлення через кордони. Злочинні угруповання використовують компанії-"прикриття" для того, щоб затягнути жінок та дівчат і дають для цього рекламу в газетах. Також для деяких жінок таким "контрабандистом" може стати приятель, сусід чи знайомий.

2. Механізм, пов'язаний з легальним виїздом з країни проживання.

Виїзд таких мігрантів з України здійснюється легально: за туристичними документами, приватними запрошеннями, комерційною діяльністю, шляхом транзитного проїзду через територію іншої держави тощо. Виявити таку категорію громадян дуже складно.

Всі ці кримінальні групи часто видають себе за представників законного бізнесу, тобто:–

агенції моделей;–

туристичні агенції;–

міжнародні шлюбні агенції;–

танцювальні ансамблі тощо.

За результатами аналізу встановлено, що лише 15-20% дівчат при виїзді за кордон знають, що вони будуть працювати в "секс бізнесі".

Виділяючи в окремий аспект деякий аналіз торгівлі "живим товаром", необхідно відзначити:–

перше, йде постійний процес її зростання та подальше принципове шліфування тактики дій, високий скоординований ступінь взаємодії: організаторів – переправників – посібників на міжнародному рівні;–

друге, для розв'язання цієї проблеми потрібні не тільки протидія Прикордонних військ на кордоні, МВС в середині України, а вжиття рішучих державних заходів для усунення причин утворення нелегальної торгівлі "живим товаром" [20, 42].

Отже, бачимо, що розв'язання проблеми нелегальної міграції жінок за кордон потребує докорінного перегляду законів України.

Серед актуальних питань сучасної соціально-правової політики ряду посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи, у тому числі України, все більше місце посідає проблема різних форм міграції громадян у