Перелік способів заволодіння людиною не є вичерпним.

вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК, супроводжується порушенням інших кримінально-правових норм.

Заволодіння людиною – обов’язкова дія, що виконується при вчинені цього злочину – полягає в незаконному позбавленні волі (ст. 146). Цей злочин є способом вчинення аналізованого посягання, менш небезпечний, ніж цей “основний” злочин, і повністю охоплюється ст. 149 КК. Тому кваліфікація за сукупністю в даному разі не вимагається.

Вчинення в ході виконання злочину, передбаченого ст. 149 КК, інших посягань – порушень правил про валютні операції, дача хабара, незаконне перетинання державного кордону, підробка документів або використання завідомо підроблених документів – потребує кваліфікації за сукупністю відповідних статей Особливої частини КК.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149) – злочин досить поширений, особливо щодо молодих жінок і дівчат, які вербуються для роботи за кордоном і там використовуються злочинцями в своїх корисливих інтересах

Крім волі людини – основного безпосереднього об'єкта – додатковим безпосереднім об'єктом цього злочину, залежно від мети використання потерпілого, можуть виступати різні його блага: статева недоторканність, честь і гідність, трудові та інші права громадянина.

З об'єктивної сторони. – це продаж людини (що передбачає її купівлю), інша сплатна передача (наприклад, передача людини в рахунок боргу) або здійснення щодо людини будь-якої іншої незаконної угоди (наприклад, угоди про вербування або інше залучення жінок для подальшого використання в порнобізнесі та ін.). До того ж ці дії мають обов'язково пов'язуватись із законним або незаконним переміщенням потерпілого через державний кордон України. Згода або, навпаки, її відсутність з боку потерпілого на таке переміщення, значення для кваліфікації злочину не має. Продаж, інша сплатна передача людини, вчинена щодо неї інша операція, проводяться для подальшого продажу або іншої передачі потерпілого іншій особі або особам.

Суб'єктивна сторона цього злочину – тільки прямий умисел, що пов'язаний з певною метою. Ця мета, виходячи з тексту ст. 149, може бути найближчою і віддаленою (первинною і кінцевою). Найближчою метою винного є продаж потерпілого, інша сплатна передача його іншій особі або особам. Вочевидь, що така мета пов'язана з корисливими мотивами, прагненням отримати злочинний прибуток від операції. Однак для складу злочину слід встановити і віддалену (кінцеву) мету. Перелік різних цілей вичерпно визначений у ст. 149. Це – використання потерпілого з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація праці потерпілого. Для складу злочину досить встановити хоча б одну з цих цілей.

Важливо зазначити, що закон не вимагає, щоб конкретна кінцева мета була досягнута. Для складу злочину досить, якщо винний переслідував цю мету. Тому злочин вважається закінченим вже з моменту продажу потерпілого, його іншої сплатної передачі, або іншої угоди щодо людини, пов'язаної з переміщенням потерпілого через державний кордон України.

Суб'єкт цього злочину – будь-яка особа, причому відповідальності підлягають всі учасники злочинної операції, звичайно, крім потерпілого. Це покупець і продавець, посередники операцій і будь-яка інша особа, яка бере участь в здійсненні дій, вказаних у ст. 149.

У частині 2 ст. 149 вказані кваліфікуючі ознаки, цього злочину: здійснення злочину щодо неповнолітнього, кількох осіб (хоч би двох), повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням суб'єктом свого службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності (в цих випадках злочин здійснюється спеціальними суб'єктами).

Частина 3 ст. 149 передбачає особливо кваліфікований вид цього злочину. Це вчинення його організованою групою або якщо він пов'язаний з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки (наприклад, самогубство, тяжку хворобу потерпілого, залишення потерпілого після використання напризволяще тощо).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 149 – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 149 – позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; за ч. З ст. 149 – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Література.

1. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: Консум, 1995. – 104 с.

2. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 141 с.

3. Галиокрабов Р.Р. Квалификация групповых преступлений / Отв. Ред. В.И. Артемов. – М.: Юрид. лит., 1980 – 80 с.

4. Джужа О.М. та ін. Кримінологія. Спеціальний курс лекцій зі схемами / Загальна та особлива частини: Навч. посібник / Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. За ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.

5. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України: 1963-1995 / Відп. ред. В. Бойко. – К.: Право, 1995.

6. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України: 1963-1998 / Упоряд. В.А. Клименко, М.І. Хавронюк. – Сімферополь: Таврія, 1998. – 712 с.

7. Коментар судової практики з кримінальних справ. – К.: Юрінком, 1997. – 176 с.

8. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – 2-е вид. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.

9. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Частина особлива. Курс лекцій. – Київ,