Погіршення в останні роки ситуації з зайнятістю населення, безробіття, особливо серед жіночої частини (для прикладу, тільки в Україні за наявними статистичними даними біля 60% безробітних – це жінки), зростання економічної та соціальної кризи призвели до різкого зниження життєвого рівня значної частини громадян в цих державах. фемінізація бідності сприяла пошуку будь-якої роботи, інших засобів для покращання свого становища, у багатьох випадках без урахування можливих наслідків.

Дешева робоча сила стала основою, як у нас в країні, так і за її межами, для надприбутків різного роду ділків тіньових та кримінальних структур. Таким чином міграційні процеси все більше криміналізуються, підпадають під вплив злочинних угруповань, набувають організованого характеру.

Ці та інші негативні тенденції на сучасному етапі розвитку суспільства в країнах Центральної та Східної Європи об'єктивно призвели до товаризації людини і, відповідно, виникнення такої проблеми як торгівля живим товаром. Створилися всі умови для збагачення таким шляхом тіньових ділків, економічної та сексуальної експлуатації людини третіми особами.

Однією з форм міграції, яка поширена та викликає особливе занепокоєння, є легальне та нелегальне вивезення жінок. Вона відрізняється тим, що є водночас складовою частиною експлуатації жінки, яка мала місце у різному історичному контексті.

Багато жінок, спокусившись обіцянками вигідного працевлаштування, виїжджають за кордон. Там, опинившись в щільних тенетах нелегальної міграції, вони стають вразливими до різних форм зловживань, включаючи примусову працю, примушення до проституції.

Наявна інформація стосовно дійсної кількості жінок, які втягнуті в такі негативні явища, як міжнародна торгівля людьми, примусова проституція, сексуальна та інша експлуатація, – суто умовна. Вона базується на вивченні ситуації тільки в окремих країнах та складається з оцінки кількості іноземних повій, які зареєстровані чи попали у поле зору правоохоронних органів.

За даними НЦБ Інтерполу в Україні, останнім часом тільки в Європі упродовж одного року ввіз та торгівля жінками складають в середньому від 50 000 до 100 000 осіб. Основна частина жінок – це вихідці із країн ЦСЄ. Це також простежується і у висновках Міжнародної організації з міграції. Так, в доповіді "Контрабанда та проституція: зростаюча експлуатація жінок – мігрантів з ЦСЄ", опублікованій в травні 1995 року, зазначається, що у 1994 році тільки у Нідерландах майже 70% завезених жінок були вихідцями із ЦСЄ [20, 43].

Таким чином, і на це звертається увага в ряді міжнародних документів, торгівля жінками стала явищем глобального масштабу, складовою частиною міжнародного кримінального бізнесу. Сьогодні її уже не можна розглядати тільки на національному рівні, крізь призму неурядових організацій. Діють глобальні тенета, їх діяльність негативно впливає на життя десятків тисяч жінок, посилюється експлуатація людини.

Торгівля жінками, проституція набувають все більш організованого характеру, стають елементом злочинного середовища. Непоодинокі випадки, коли вони включаються у злочинні організації не тільки як складова частина кримінального бізнесу внаслідок сексуальної експлуатації, але й для виконання інших функцій, серед яких:–

використання з метою компрометації деяких "незговірливих" посадових осіб для подальшого залучення їх до діяльності корумпованих структур;–

використання злочинними групами злодіїв, грабіжників, рекетирів та іншими як "навідниць" для скоєння злочинів;–

упровадження в протидіючі злочинні угруповання;–

використання при вимаганні матеріальних чи грошових коштів від іноземних громадян, тощо.

Усе це призводить до ще більшого ризику для таких жінок. За даними правоохоронних органів України, у використанні проституції, торгівлі жінками домінують кримінальні кола, які займаються іншою злочинною діяльністю, зокрема торгівлею наркотиками, зброєю. У переважній більшості вони інтернаціонально організовані, досить корумповані, що надає їм можливість, у залежності від потреби та попиту, переміщати групи жінок в межах однієї чи кількох країн.

Беручи до уваги кримінальні прогнози на збереження кількісного зростання організованих злочинних угруповань усіх видів, можна передбачити високу ймовірність появи нових видів злочинів, які за своїм характером та ступенем тяжкості будуть істотно впливати на кримінальну ситуацію в Європі, зокрема щодо продажу людей у структури нелегального бізнесу.

Все це викликає реальну загрозу суспільній європейській безпеці, вимагає узгоджених дій з цього питання усіх зацікавлених держав, їх правоохоронних органів в дусі взаємного інтересу та міжнародної солідарності.

Отже, основний склад торгівлі людьми сконструйовано законодавцем шляхом вказівки на такі ознаки:

1) потерпілий – людина;

2) суспільно-небезпечне діяння, яке складне за формою, поліваріантне.

При першому з можливих варіантів діяння складається з двох обов'язкових дій:–

заволодіння людиною (відкрите або таємне);–

переміщення її через державний кордон (законне або незаконне, за згодою чи без згоди потерпілого).

У другому ж варіанті має місце тільки заволодіння людиною, її переміщення через державний кордон не відбувається [21, 79].

Сам подальший продаж потерпілого не є ознакою об'єктивної сторони цього злочину, не охоплюється його складом. Підставою для такого твердження є граматичний аналіз диспозиції ч. 1 ст. 149 КК – використання в ній вказівки на те, що заволодіння людьми здійснюється для подальшого продажу (а не поєднане, наприклад, з подальшим продажем чи таке, що супроводжується продажем тощо). Прийменник для в цьому разі вказує на призначення або мету відповідних дій. З огляду на це назва аналізованої статі і «торгівля людьми» здається вкрай невдалою, адже самої торгівлі людьми стаття якраз і не охоплює. Суть норми точніше виражала б назва «Заволодіння людиною з метою її оплатної передачі». Скоріше ж за все, законодавець точно сформулював у назві те, що він хотів криміналізувати, однак неточності диспозиції звели його зусилля нанівець;

3) мета. В диспозиції ч. 1