Перевізник має право перевірити ці документи щодо їх точності та достовір-ності. Основний перевізний документ супроводжує вантаж і в пункті призначен-ня видається одержувачеві разом з вантажем.

1.2 Поняття та види договору перевезення, його правове регулювання

Перевезенню та договору перевезення присвячені статті 908-928 ЦК України та норми, які регулюють порядок здійснення переве-зення, що мають місце у ряді законодавчих актів — Повітряному кодексі України, Кодексі торговельного мореплавства України, Ста-туті залізниць України та ін.

До революції 1917 р. договір перевезення існував як один із видів договору підряду, причому значна увага приділялася лише заліз-ничним та морським перевезенням, інші види (наприклад річкове сполучення у межах країни) не регулювалися. Але доктрина вихо-дила з того, що це є самостійний договір, який вимагає детального регулювання. Так, Г. Ф. Шершеневич при класифікації цивільно-правових договорів виділяв перевезення як самостійний вид догово-ру в групі договорів на надання користування чужими послугами нарівні з підрядом, дорученням, комісією та ін.

У ЦК України, де містяться істотні умови, приводяться їх визна-чення та класифікація, договори перевезення та транспортного екс-педирування відображені узагальнено.

Договір перевезення за об'єктами поділяється на такі види: 1) перевезення вантажу; 2) перевезення багажу; 3) перевезення па-сажирів.

Залежно від виду транспорту існують такі види перевезення транспортом: залізничним; внутрішньоводним; повітряним; морсь-ким (міжнародні морські перевезення та перевезення всередині краї-ни (каботажні перевезення: малий каботаж — між портами одного моря, великий каботаж — між портами різних морів), автомобіль-ним (міські перевезення, що здійснюються у межах міста, примісь-кі — за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань 50 кіломе-трів включно; міжміські — перевезення, що здійснюються за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань більше 50 кілометрів; міжобласні — перевезення, що здійснюються на території двох та більше областей; міжнародні — за межі України).

За кількістю транспортних організацій, що виступають на стороні перевізника, договір може бути: договором перевезення лише одним видом транспорту, що називається перевезенням у місцевому сполу-ченні; при перевезенні вантажу за одним транспортним документом різними транспортними організаціями одного виду транспорту — до-говором перевезення у прямому сполученні; коли перевезення здійс-нюється за одним транспортним документом різними транспортними організаціями різних видів транспорту, його називають перевезен-ням у прямому змішаному сполученні (комбінованим перевезенням). На залізничному транспорті залежно від кількості вантажу роз-різняють: дрібні перевезення; повагонні перевезення; помаршрутні перевезення (перевезення цілими составами).

На морському транспорті існують: лінійні регулярні перевезення (здійснюються на певних напрямках за твердим розкладом); трампові (нерегулярні) перевезення (здійснюються на основі вільної до-мовленості сторін).

У системі транспортних договорів особливе місце займає договір на перевезення вантажів, оскільки є найбільш поширеним.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправни-ком) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'я-зується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, оскільки перевізник зобов'язаний скласти та видати відправнику відповідний документ про прийняття вантажу до перевезення. Цим документом може бути транспортна накладна, коносамент або ін-ший документ, передбачений транспортним статутом або кодексом.

Цей договір є реальним у оскільки відправник передає вантаж пе-ревізнику, а останній видає документ, що підтверджує цей факт.

Предметом договору є послуги з доставки, зберігання, видачі, завантаження-розвантаження вантажів.

Договір перевезення має оплатний характер. Плата за перевезен-ня вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального ко-ристування встановлюється за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими в установленому порядку (ст. 916 ЦК України).

Договір перевезення укладається на певні терміни, за порушення яких встановлюються штрафи, обумовлені, як правило, статутами чи кодексами. У разі прострочення доставки вантажу перевізник зо-бов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушен-ням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не вста-новлені договором, транспортними кодексами (статутами) (ст. 923 ЦК України).

Договір перевезення — двосторонній.

Сторонами договору виступають перевізник та відправник ванта-жів. Перевізник — транспортна організація, що здійснює функції гро-мадського візника і зобов’язана здійснювати перевезення на вимогу будь-кого, хто до неї звернеться. Відправник — будь-який суб'єкт ци-вільного права Голованов Н. М. Обязательственное право. — СПб., 2002. — С. 227..

У договорі може брати участь третя особа — вантажо-отримувач, який не брав участі в укладенні договору, але наділений певним обсягом прав — зокрема правом вимагати від перевізника ви-дачі вантажу, а також певними обов'язками — наприклад, доплати-ти провізну плату та отримати вантаж. Завдяки цьому договір схиля-ється за ознаками до договорів на користь третьої особи.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви-конання договору на перевезення вантажу. Договір перевезення є публічним договором.

1.3 Виконання договорів про перевезення вантажів

За договором про перевезення вантажу транспортна організація — перевіз-ник повинна доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві). Проте належне виконання договору перевізником обумовлене додержанням ним ряду умов, що випливають із договору або безпосередньо зі статуту (кодексу) і необ-хідні для нормального початку та завершення перевізного процесу. Це, зокрема, стосується стану перевізних засобів. Перевізник повинен подавати під наванта-ження справні вагони й контейнери, придатні для перевезення певного вантажу, очищені від залишків вантажу і сміття, а в разі потреби — промиті та продезин-фіковані. Придатність вагонів для перевезення вантажу визначає відправник, за-собами якого здійснюється завантаження, або залізниця, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці, а придатність контейнерів, цистерн та бункер-них напіввагонів —