Курсова робота
Умовне засудження та відстрочка виконання вироку
Зміст
Вступ
Актуальність теми дослідження. Злочинність являє собою складне соціальне явище, що має свої об'єктивні причини і умови. Здійснення на сучасному етапі задачі зниження рівня злочинності можливо лише шляхом правильного застосування в боротьбі з правопорушниками заходів громадського впливу і державного примусу, правильної координації діяльності громадськості і державних органів.
В комплексі заходів направлених на скорочення і ліквідацію злочинності в нашій державі важливе значення має і кримінальне законодавство.
Кримінальний закон повинен забезпечити диференційований підхід до правопорушників. До осіб, що неодноразово порушили кримінальний закон або скоїли тяжкі злочини необхідно застосовувати суворі міри покарання. До тих же хто винен в скоєні діянь, що не являють великої суспільної небезпеки, кого можна виправити без ізоляції від суспільства, слід, економно витрачаючи кримінальну репресію, застосовувати заходи покарання, що не пов'язані з позбавленням волі, та умовне засудження або відстрочку виконання вироку.
Серед заходів, що забезпечують виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства правопорушників, які вчинили менш серйозні злочини, умовне засудження та відстрочка виконання вироку відіграють важливу роль. Внаслідок того, що умовне засудження та відстрочка виконання вироку знаходять все більше розповсюдження, вивчення ефективності їх застосування і подальше вдосконалення цих інститутів набуває важливого значення як для практики так і для сучасної правової науки.
Умовне засудження та відстрочка виконання вироку застосовувалися ще в радянському суспільстві та вивчалися тодішніми вченими. Тому ступінь наукової розробки проблеми можна визначити як достатньо досліджений. Зокрема відомі і використані монографії таких авторів як Гальпєрін І. М Див.: Гальперин И. М. Наказание: социальная функция, практика применения. – М. – 1983.., Скібіцкій В. В Див.: Скибицкий В. В. Освобожление от уголовний ответственности и отбывания наказания. – К. – 1987.., Зєльдов С. Й Див.: Зельдов С. И. Освобождение от наказания и от его отбывания. – М. – 1982.., Сідорова В. М Див.: Сидорова В. М. Отстрочка исполнения приговора несовершеннолетнему. – М. – 1982.. Також вже в період незалежності України вийшла монографія українського автора Ломако Володимира Андрійовича Див.: Ломако В. А. Отстрочка исполнения наказания. – К. – 1992.. На сучасному етапі вийшли і окремі статті Ткаченка В. М., Михлина А. П., Шмарова Н. в яких лише дотично зачіпаються окремі аспекти окресленої проблеми.
Предметом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі призначення кримінального покарання, зокрема при застосуванні таких інститутів як умовне засудження та відстрочка виконання вироку.
Безпосереднім об'єктом дослідження в даній бакалаврській роботі стали норми чинного законодавства України в сфері застосування умовного засудження та відстрочки виконання вироку, що містяться в Конституції України, в кримінальному кодексі України, кримінально-процесуальному кодексі України, в постановах Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства з питань призначення покарання", "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань пов'язаних з виконанням вироків".
Методологічною основою бакалаврської роботи стали наукові принципи об'єктивності і історизму та дослідницької мети, що грунтуються на них. Зокрема бакалавром широко були використані такі методи, як формально-догматичний, порівняльно-правовий, звернення до інших правознавчих наук, статистичної обробки фактичного матеріалу, живого пізнання, особистого спостереження суспільної дійсності та ряд інших. Кожен з них у конкретному випадку використовувався, як правило, не в чистому вигляді, а в поєднанні з іншими.
Основна мета даного наукового дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення та узагальнення правозастосовчої практики та досвіду, досягнень правознавчої науки розкрити суть та зміст таких інститутів кримінального права як умовне засудження та відстрочка виконання вироку в сучасних умовах нашої держави.
Відповідно до поставленої мети бакалаврської роботи зроблена спроба вирішити наступні завдання:
розкрити суть інституту звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, а також яке місце в ньому займає умовне засудження та відстрочка виконання вироку;
всебічно проаналізувати та описати вказані вище інститути, а також порядок їх застосування на сучасному етапі;
дослідити зміст кримінально-правового інституту умовного засудження та відстрочки виконання вироку в Україні.
Наукова новизна дослідження полягає в:
комплексному дослідженні основних проблем теорії та практики застосування в Україні умовного засудження та відстрочки виконання вироку;
аналізу динаміки, тенденцій і напрямків правових форм регулювання суспільних відносин в рамках інститутів умовного засудження та відстрочки виконання вироку;
розкритті природи та механізмів застосування умовного засудження та відстрочки виконання вироку на сучасному етапі.
Автор обгрунтував у своїй роботі якісно оновлену відповідну новим історичним реаліям концепція застосування умовного засудження та відстрочки виконання вироку. Автор розуміє, що якісь із запропонованих узагальнень, оцінок і висновків можуть виявитись неоднозначними, спірними, а окремі з них, можливо, й не підтвердяться суспільною практикою, виявляться хибними та неперспективними. Така діалектика наукового пізнання. Воно просувається вперед, до істинного знання, шляхом заперечення, методом переходу кількісних параметрів знань у якісні їх параметри.
На захист виносяться розроблені автором узагальнення, оцінки і висновки, деякі нові підходи до розв'язання традиційних і нетрадиційних питань проблеми. Ці, перш за все, ті положення, які складають наукову новизну бакалаврської роботи.
Структура бакалаврської роботи. Складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Розділ І
Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності і покарання
Одним з проявів гуманізму в кримінальному праві є інститут звільнення від покарання. Сутність даного інституту полягає в тому, що суд вправі звільнити особу, що винна у вчиненні злочину:
а) від призначення покарання;
б) від реального відбування покарання;
в) від подальшого відбування частково відбутого покарання, призначеного вироком суду.
Значення інституту звільнення від покарання визначається
