При наявності подібних порушень говорити про зразкову поведінку засудженого, що свідчить про його виправлення, неможливо, але і підстав для відмови в звільненні від призначеного покарання немає.

Висновок суду про те, що особа стала на шлях виправлення і заслуговує звільнення від реального відбування покарання може основуватися на дотриманні покладених на нього обов'язків, невчинення нового злочину, недопущенні правопорушень або принаймні, невчиненні на протязі всього строку відстрочки двох і більше таких порушень громадського порядку або трудової дисципліни за які він піддавався б заходам адміністративного стягнення, дисциплінарного чи громадського впливу.

Другим позитивним наслідком відстрочки виконання покарання є дострокове погашення судимості. Не притягуючись до реального виконання призначеного покарання, засуджений на протязі всього строку відстрочки визнається засудженим до позбавлення волі. Однак при дотриманні умов випробування передбачено пільгове погашення судимості. Воно похідна від попереднього наслідку – звільнення від відбування призначеного покарання і наступає одночасно з ним – з моменту винесення ухвали суду про звільнення від відбування покарання.

Крім звільнення від відбування покарання і пільгового погашення судимості можливі і негативні наслідки відстрочки.

Один із таких наслідків – відміна відстрочки і направлення засудженого для відбування призначеного вироком позбавлення волі. Такий наслідок настає при певній негативній поведінці засудженого – невиконанні покладених на нього обов'язків або порушення інших, пред'явлених до його поведінки, вимог.

Відміна відстрочки і направлення засудженого для відбування призначеного строку позбавлення волі можливі у випадку невиконання покладених на нього судом одного або кількох обов'язків. Суд в кожному випадку повинен, окрім констатації факту невиконання покладених обов'язків, детально вияснити, які і скільки обов'язків покладались на засудженого, чи всі вони не були виконані чи один із них, в чому конкретно це проявилося, які причини (поважні чи неповажні) не виконані, чи була реальна можливість їх виконання Див.: Коржанський М. Й. Кримінальне право України (загальна частина). – К., 1996. – с. 308..

Недопустима відміна відстрочки і у випадках, коли засуджений навіть без поважної причини виконав до встановленого строку покладений обов'язок лиш частково, наприклад, усунув частину спричиненої шкоди, не відмовляючись від повного його усунення. Аналогічне рішення повинно бути і у випадку, коли засуджений один-два рази не з'явився у встановлений строк для реєстрації. Тут контролюючі органи повинні обмежуватися заходами попередження, а не направляти подання про відміну відстрочки в суд.

Більш поширеною підставою відміни відстрочки і направлення засудженого для відбування позбавлення волі є порушення ним громадського порядку або трудової дисципліни.

Таке порушення надає суду право на дострокову відміну відстрочки виконання вироку.

Коло правопорушень, що обумовлюють відміну відстрочки виконання вироку, обмежене самим законом. До них можуть відноситись тільки порушення громадського порядку і трудової дисципліни. Причому в любому випадку вирішальне значення мають лише істотні порушення громадського порядку або трудової дисципліни, формальний підтвердженням чого є застосування заходів адміністративного стягнення, дисциплінарного або громадського впливу.

Порушення громадського порядку передбачає таку поведінку особи, яка б свідчила про явну неповагу до важливіших відносин, які виникають в сфері соціального спілкування людей Див.: Ломако В. А. Отстрочка исполнения наказания. – К. – 1992. – с. 16..

Порушенням трудової дисципліни, відповідно до п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, визначається винне невиконання, або неналежне виконання працівником покладених на нього трудовий обов'язків.

Обов'язковою умовою відміни відстрочки є застосування за вчинені порушення громадського порядку або трудової дисципліни заходів адміністративного стягнення, дисциплінарного або громадського впливу. Значення такої умови – не тільки в констатації самого порушення і його істотності, якісного рівня, але й свідчення того, що засуджений ігнорує ці заходи впливу, тим самим не бажає ставати на шлях виправлення.

Самим негативним наслідком відстрочки виступає вчинення засудженим на протязі строку відстрочки нового злочину.

Таке порушення умов випробування тягне за собою жорсткий правовий наслідок. В відповідності з ч. 9 ст. 461 КК України "суд приєднує до нового покарання раніше призначене за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу". Законодавець тут однозначно вирішує питання: незалежно від характеру і тяжкості нового злочину настає реальне застосування призначеного строку позбавлення волі шляхом його повного або часткового приєднання до покарання, що призначене винному за знову скоєний злочин. Ніяких додаткових умов в подібній ситуації закон не встановлює. Це самий небажаний як для засудженого так і для суспільства результат, але він єдиний і настає у всіх випадках вчинення в період строку відстрочки. Положення закону сформульовано таким чином, що сам факт вчинення нового злочину на протязі строку відстрочки і засудження за нього ліквідує відстрочку, залишаючи в силі призначений по першому вироку строк позбавлення волі. Суд новим вироком лише звертає його до виконання за правилами ст. 43 КК України. Такі правові наслідки вчинення засудженим на протязі строку відстрочки нового злочину.

Отже, ще одним особливим видом звільнення від відбування покарання є відстрочка виконання вироку.

Вона являє собою форму реалізації кримінальної відповідальності. Винесенням обвинувачувального висновку, винний від імені держави засуджується за вчинений злочин, йому призначається покарання, яке буде реалізоване у випадку невиконання вимог, дотримання яких залежить від нього.

Підставою для застосування відстрочки виконання вироку є недоцільність реального виконання призначеного покарання. До такого висновку суд приходить, виходячи із характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного та ін. обставин справи.

Згідно із законом відстрочка виконання вироку пов'язана із сукупністю обмежень для засудженого, які