Можна дати лише приблизний перелік обставин, що приводять суд до переконання про доцільність застосування ст. 461 КК. При вирішення питання про застосування відстрочки виконання вироку суд враховує і ті зміни, які сталися уже в умовах життя і виховання особи (наприклад, прийняті заходи по усуненню причин і умов вчинення злочину) і які стануться після засудження (а саме: будуть покладені на особу певні обов'язки, встановлений передбачений законом державний і громадський контроль за її поведінкою.)

Основою застосування відстрочки виконання вироку являється можливість виправлення і перевиховання особи, що вчинила злочин, за який вона "заслужила" позбавлення волі, без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування призначеного у вироку покарання.

Показником можливості такого виправлення і перевиховання являються певні умови. Умовою застосування ст. 461 КК виступає комплекс обставин, які визначають можливість застосування відстрочки виконання вироку. До їх числа відносяться ознаки, що характеризують як діяння, так і особу.

Отже, для застосування відстрочки виконання вироку потрібно сукупність двох умов: об'єктивної (обставини справи) і суб'єктивної (характеристика особи винного). До числа об'єктивних обставин відноситься рівень, тобто характер, і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину – достатньо високий, оскільки особа засуджується до позбавлення волі, але не настільки істотний, щоб задачі загального і спеціального попередження вимагали негайної її ізоляції від суспільства. До суб'єктивних обставин відноситься характеристика особи винного.

Наявність лише однієї із вказаних обставин не може бути основою для застосування відстрочки виконання вироку. Одночасно необхідна наявність таких обставин справи, які свідчили б про те, що вчинений злочин – випадковий епізод в житті винного і він не потребує в реальній мірі покарання Див.: Ломако В. А. Отстрочка исполнения наказания. – К., 1992. – с. 8..

Таким чином вказані умови розглядаються судом в двох аспектах: спочатку – при обранні покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, потім – при вирішенні питання про можливість надання засудженому відстрочки виконання вироку, якщо його виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства.

Правильному застосуванню відстрочки виконання вироку сприяє всестороння підготовка справи до судового засідання на стадії передачі обвинуваченого до суду. Уже в розпорядчому засідання необхідно прийняти всі міри для вияснення обставин життя і виховання особи.

Особливу увагу при застосуванні відстрочки слід приділяти вивченню і оцінці особистості винного. Дані, що характеризують особу винного, які не проявились в діянні, повинні бути одержані судом із матеріалів справи, а саме, з показів свідків, представників громадськості і законних представників, із письмових доказів.

При відсутності в справах детальних характеристик обвинуваченого і даних про вчинені раніше правопорушення, застосування заходів виховного характеру необхідно заповними ці прогалини попереднього слідства в судовому засіданні: детально перевірити всі обставини справи, допитати самого підсудного, його законних представників, представників з місця роботи або навчання, представників з місця проживання і встановити, чи можливо виправити його без направлення в місця позбавлення волі Див.: Гальперин И. М. Наказания: социальная функция, практика применения. – М., 1983. – с. 178..

Комплексне врахування об'єктивних і суб'єктивних даних, що характеризують зі всією повнотою суспільну небезпеку діяння і особу винного, – головна і вирішальна умова правильного застосування відстрочки виконання вироку.

Відстрочка виконання вироку не може бути застосована щодо особи, засудженої вперше до позбавлення волі на строк більше трьох років, а також до будь-якого іншого покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, або щодо особи, до якої застосовано умовне засудження. Закон (ч. 2 ст. 461 КК) не допускає застосування відстрочки виконання вироку до осіб, засуджених за злочини, вичерпний перелік яких подається в п. 1 ч. 3 ст. 251 КК, а також до осіб, яким поряд з покаранням за вчинений злочин призначаються заходи примусового лікування від алкоголізму або наркоманії, а також до тих, що не пройшли повного курсу лікування венеричного захворювання (п. 2 ч. 3 ст. 251 КК).

Факт засудження до позбавлення волі за злочин, судимість за який знята або погашена немає правових наслідків і не перешкоджає застосуванню відстрочки виконання вироку. Однак питання про надання відстрочки виконання вироку таким особам слід вирішувати з особливою обережністю, оскільки прийняті раніше заходи не дали позитивного результату. Тому потрібна основана на аналізі всіх матеріалів справи тверда впевненість в тому, що відстрочка виконання вироку такій особі не буде помилковою Сташиц В. В. Уголовное право УССР (общая часть). – К., 1984. – с. 346..

Закон не обмежує коло злочинів, при засудженні за які допускається відстрочка виконання вироку, однак зобов'язує враховувати характер і ступінь їх суспільної небезпеки.

Без їх врахування неможливо правильно вирішити питання вибору виду і розміру покарання, досягнення цілей, які стоять перед покаранням. Без цього неможливо правильно вирішити питання і про можливості застосуванні відстрочки виконання вироку засудженому.

Застосовуючи відстрочку виконання вироку суд не скасує вид виправно-трудової колонії, в якій засуджений повинен відбувати покарання. Це питання вирішується судом при відміні відстрочки.

Відстрочка виконання вироку може бути призначена і судом вищестоящої інстанції. Суд касаційної і наглядової інстанції вправі зменшити строк відстроченого позбавлення волі або скоротити строк відстрочки.

Тривалість відстрочки виконання вироку, що являється іспитовим строком засудженого, залежить від особи винного, щоб він міг довести своє виправлення. Обов'язковість іспитового строку випливає