Організаційно Збройні Сили України складаються з військових об’єднань, з’єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів (Академія Збройних Сил України, військові інститути, навчальні дивізії, школи прапорщиків). До загальної структури Збройних Сил України входять такі види:

Сухопутні війська (війська наземної оборони):

Західне (Прикарпатський військовий округ);

Північне (Київський військовий округ);

Південне (Одеський військовий округ).

Війська повітряної оборони:

Військово-повітряні сили;

Сили протиповітряної оборони.

Військово-Морські Сили.

У систему Сухопутних військ України входять п'ять армійських корпусів, сім окремих механізованих бригад, дві артилерійські дивізії й інші військові частини, очолювані відповідними командуючими і штабами. Кадри для цього виду військ готують шість самостійних військових інститутів, дві навчальні дивізії і три школи прапорщиків.

До видів Збройних Сил України входять також роди військ (сил), інші військові формування й об’єкти, необхідні для забезпечення обороноздатності держави та передбачені чинним законодавством, зокрема: танкові, артилерійські, ракетні, зв’язку, інженерні, десантні (аеромобільні) тощо.

Принципи та якісні ознаки будівництва Збройних Сил України.

Будівництво і діяльність Збройних Сил України здійснюється за відповідними принципами. Основними з них є:

демократія і гуманізм;

верховенство права;

законність і правопорядок;

дотримання військової дисципліни;

єдиноначальність, колегіальне вироблення рішень і підзвітність конституційним органам державної влади;

проведення оперативно-тактичної, мобілізаційної, бойової та морально-психологічної підготовки особового складу з урахуванням законів збройної боротьби та принципів воєнного мистецтва;

комплектування на основі загального військового обов’язку і за контрактом (добровільності вступу на кадрову військову службу) з поступовим переходом до професійної армії;

гласності в діяльності Збройних Сил України та збереження державної і військової таємниці;

гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей;

позапартійності (діяльність будь-яких політичних партій і рухів у Збройних Силах України забороняється, а також заборона військовослужбовцям особисто брати участь у діяльності зазначених структур поза Збройними Силами);

військово-патріотичне виховання військовослужбовців, допризовної та призовної молоді на національно-історичних традиціях.

Якісними ознаками будівництва Збройних Сил України є: бойова здатність, бойова ефективність, бойова стійкість, мобільність, інформованість, керованість живучість, готовність до відмобілізування і виконання бойового завдання (ст. 8 Конституції; ст. 2.2 Воєнної доктрини України; ст. 5 Закону України „Про Збройні Сили України”; ст. 5 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Комплектування Збройних Сил України.

Збройні Сили України комплектуються військовослужбовцями відповідно до Закону України від 25 березня 1992 р. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" Відомості Верховної Ради, 1992, N 27, ст.385 (у редакції від 18 червня 1999 р.). Загальний військовий обов'язок установлюється з метою забезпечення комплектування Збройних Сил України й інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, а також підготовки населення до захисту держави.

Законодавством встановлені такі форми реалізації громадянами України загального військового обов’язку:

підготовку громадян до військової служби;

приписку (реєстрацію) до призовних дільниць;

прийняття та призов на військову службу;

проходження військової служби за призовом або за контрактом (добровільно);

проходження альтернативної (невійськової) служби;

виконання військового обов'язку в запасі;

дотримання правил військового обліку.

Щодо загального військового обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії:

а) допризовники – особи, які проходять допризовну підготовку до приписки їх до призовних дільниць;

б) призовники – особи, які приписані до призовних дільниць;

в) військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;

г) службовці за призовом – особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

д) військовозобов’язані – особи, які перебувають у запасі;

е) невійськовозобов’язані – особи, які не взяті на військовий облік або зняті з нього.

У воєнний час загальний військовий обов'язок передбачає також загальне обов'язкове військове навчання громадян.

Комплектування Збройних Сил України й інших військових формувань військовослужбовцями здійснюється через військові комісаріати. Громадяни України, придатні до проходження військової служби за станом здоров’я і віком, зобов’язані прибувати за викликом військового комісаріату для приписки до призовних дільниць, проходження медичного огляду, направлення на підготовку для одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори; проходити підготовку до військової служби, військову службу й виконувати військовий обов’язок у запасі; виконувати правила військового обліку.

Юридичною базою законодавства про загальний військовий обов’язок є Конституція України, в нормах якої у концентрованій формі відображені і юридично закріплені положення Воєнної доктрини України. Серед конституційних норм важливе значення з точки зору комплектування Збройних Сил України та проходження військової служби належить ст. 65, яка визначила, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком її громадян, а також закріпили основну форму реалізації загального військового обов’язку – військову службу. Важливе значення для регулювання загального військового обов’язку належить Законам України „Про оборону України”, „Про Збройні Сили України”, „Про загальний військовий обов’язок і військову службу” тощо. Значне місце в правовому регулювання загального військового обов’язку належить нормативно-правовим актам, що видаються Президентом України, Урядом України та Міністром оборони України.

Законом установлено два види комплектування Збройних Сил України: шляхом призову на військову службу на підставі загального військового обов'язку; шляхом прийняття громадян на військову службу за контрактом.

Для доукомплектування Збройних Сил України й інших військових формувань військовослужбовцями при мобілізації у воєнний час створюється запас.

На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров’я і віком громадяни, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років. Призов на військову службу проводиться