Формування соціального страхування як організаційно-правової форми соціального захисту остаточно ще не завершено. Передбачається введення накопичувальної системи, Пенсійний фонд України протягом наступних п'яти років буде перетворений у Пенсійний фонд із повним страховим статусом. Не прийнято ще Закону України про медичне страхування, передбачене Основами 1998 р. Нині медичне обслуговування в основі своїй здійснюється державним коштом.

За державним соціальним страхуванням застрахованим особам у разі настання страхового випадку надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення:–

пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Із введенням у дію накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на персоніфікованих пенсійних рахунках, здійснюватимуться такі пенсійні виплати: довічна пенсія з установленим періодом; довічна обумовлена пенсія; довічна пенсія подружжя; одноразова виплата;–

допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за нею, по безробіттю, на поховання;–

амбулаторне та стаціонарне лікування, надання лікарських засобів медичного призначення;–

відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою та проф­орієнтацією; дотації роботодавцю для створення робочих місць тощо [11, 65].

Наступною організаційно-правовою формою у системі соціального захисту України є державна соціальна допомога, яка становить систему заходів щодо надання за рахунок державного та комунального (місцевого) бюджетів та інших програм матеріальної допомоги, здійснення соціального обслуговування та утримання, встановлення пільг.

Державна соціальна допомога як форма соціального захисту – це система державної підтримки населення, що надається за рахунок державного бюджету у певних, визначених законами, випадках. Підставою для її надання стають складні життєві обставини – обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно. До таких належать інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, малозабезпеченість тощо.

Державна соціальна допомога за законодавством України надається у грошовій та натуральній формах, а також у формі соціального обслуговування і призначена як для всього населення України загалом, так і для окремих категорій: малозабезпечених сімей, сімей з дітьми, інвалідів, дітей-інвалідів, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів та ін.

В Україні немає єдиного законодавчого акта, який би закріплював усю систему державної соціальної допомоги. Свого часу розроблявся такий законопроект, але законодавець, на жаль, відмовився від комплексного системного врегулювання цих відносин і пішов шляхом прийняття окремих законів щодо окремих видів соціальної допомоги.

У правовому забезпеченні державної соціальної допомоги найбільш загальний характер має Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 1 червня 2000 р. Грошова державна допомога для окремих категорій громадян здійснюється на основі законів "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в ред. Закону України від 23 березня 2001 р.), "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 16 листопада 2000 р. та інших нормативно-правових актів.

Соціальна допомога в Україні надається за певними принципами, серед яких основними є принципи адресності (перевірка стану нужденності заявника) та обумовлення державної допомоги економічними можливостями держави.

В основу надання державної соціальної допомоги покладено базовий державний соціальний стандарт – прожитковий мінімум. Він застосовується, як правило, як для визначення права особи на допомогу, так і для визначення розміру допомоги. Ці питання регламентуються Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15 вересня 1999 р. Система державних соціальних стандартів встановлена Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 р. Однак переважно держава гарантує лише частину прожиткового мінімуму при визначенні розміру соціальних допомог, це так званий гарантований мінімум – рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

Крім грошової допомоги державна соціальна допомога включає також забезпечення натуральною допомогою і соціальним обслуговуванням, здійснення яких регулюється значним числом нормативно-правових актів, що призводить до дублювання й складності у правозастосуванні.

Спеціальний соціальний захист становить таку форму соціального захисту, яка передбачає спеціальні (відмінні від загальних) умови його здійснення стосовно певного, визначеного законами, кола осіб.

Спеціальний соціальний захист стосується:

1) кола осіб, які виконують певний вид державної діяльності, протягом якої не підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню;

2) кола осіб, які підлягають соціальному страхуванню, але держава бере на себе обов'язок щодо їх підвищеного соціального забезпечення або покладає такий обов'язок на конкретних суб'єктів [11, 67].

Стосовно першої категорії згідно з чинним законодавством до таких осіб належать військовослужбовці, особи начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи України, особи начальницького складу податкової міліції та деякі інші категорії осіб. Так, Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. (зі змін. і доп.) передбачено надання зазначеним особам на спеціальних умовах пенсій за вислугу років, у разі інвалідності, в разі втрати годувальника, надбавок до пенсій, допомоги при звільненні зі служби. Водночас соціальні допомоги таким особам надаються у рамках державної соціальної допомоги, яка призначена