Реферат на тему:

Внесення змін до конституції України. Прикінцеві та перехідні положення

Зміст

Подання законопроекту про внесення змін до Конституції України

Розділ XIII Конституції України регламентує порядок унесення змін до Конституції України. Головним його призначенням є забезпечення стабільності конституційного устрою, що передбачає таке: конституція може бути змінена лише в особливому закріпленому нею порядку, який відрізняється від унесення змін до поточного законодавства, а також запровадження динаміки розвитку конституційного процесу, що дозволить своєчасно реагувати на конституційному рівні на об'єктивні потреби розвитку суспільства і держави.

Отже, ст. 154 цього розділу визначено коло суб'єктів конституційної ініціативи, яким надається можливість ставити питання про зміну положень Конституції України. До них відносять Президента України і не менше як 1/3 народних депутатів України від складу Верховної Ради. Тільки вони можуть вносити законопроект про зміни до Конституції України на розгляд Верховної Ради України, і це пояснюється тим, що саме вони є суб'єктами, які безпосередньо репрезентують український народ.

Конституційна ініціатива про внесення змін до Конституції України оформлюється у вигляді законопроекту. Законопроект має бути поданий відповідно до Регламенту Верховної Ради України в письмовій формі, з супровідною запискою, що містить обґрунтування необхідності розроблення і прийняття закону, а також, у необхідних випадках, із пояснювальною запискою, довідковою про фінансові та інші витрати, пов'язані з прийняттям і впровадженням закону, іншими матеріалами й додатками. Якщо вказаних вимог не дотримано або ж форма поданого законопроекту не відповідає встановленим нормам, Верховна Рада України може повернути законопроект його ініціаторові.

Обмеження кола суб'єктів конституційної ініціативи з питань внесення змін до Конституції України, надання цього права лише Президентові та принаймні 1/3 народних депутатів, а також передбачення певного чіткого процесу здійснення цього права є суттєвою конституційною гарантією стабільності Конституції та обґрунтованості вимог внесення змін до неї.

Законопроект про внесення змін до Конституції України попередньо має схилити більшість конституційного складу Верховної Ради України. Тобто для схвалення законопроекту є необхідною більшість голосів від загальної кількості народних депутатів, обраних до Верховної Ради України. Із цього гурту виключаються депутати, повноваження яких припинено в установленому законом порядку, а також депутати, які вибули зі складу Верховної Ради України через будь-яку причину на момент схвалення. Після попереднього схвалення законопроект про внесення змін до Конституції України вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України.

Усе вище сказане стосується розділів: ІІ “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”, IV “Верховна Рада України”, V “Президент України”, VI “Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади”, VII “Прокуратура”, VIII “Правосуддя”, IX “Територіальний устрій України”, X “Автономна Республіка Крим”, XI “Місцеве самоврядування”, XII “Конституційний Суд України”, XIV “Прикінцеві положення”, XV “Перехідні положення”.

Після внесення до Верховної Ради України законопроекту про зміни норм процес їх розгляду і прийняття можна поділити на два етапи:

З цього загального порядку внесення змін до Конституції України є винятки вони стосуються можливості внесення змін до розділів I “Загальні посади”, III “Вибори. Референдум” і VIII “Внесення змін до Конституції України”. По-перше, суб'єктами конституційної ініціативи щодо подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін до цих розділів є Президент України або не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України. По-друге, законопроект про внесення змін у ці розділи Конституції України подається до Верховної Ради України і приймається не менше як 2/3 від її конституційного складу. І, по-третє, він затверджується всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України, тільки після цього набирає чинності. Тобто, Конституція України встановлює ще складніший порядок для внесення змін у ті розділи, що становлять її фундаментальну основу, а це, своєю чергою, має запобігти будь-яким спробам змінити її сутність.

Конституція України встановлює також, що повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів I, III, VIII з того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Тобто Конституція забороняє повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів I, III, VIII цієї Конституції з того самого питання на розгляд Верховної Ради України того самого скликання.

Конституцію не можна змінити, якщо зміни передбачають:

Також Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. При цьому під останнім розуміють особливий правовий режим діяльності державних органів, органів самоврядування, підприємств, установ та організацій, який тимчасово допускає обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов'язки. Правовий режим надзвичайного стану спрямований на убезпечення громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій та епізоотій, а також для захисту прав і свобод громадян, конституційного ладу під час масових порушень правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України через насильство.

Конституція встановлює, що законопроект про внесення змін до Конституції України, що