розглядався Верховною Радою України і стосовно якого закону так і не було прийнято, може бути поданий до Верховної Ради України повторно, але не раніше ніж через рік од дня винесення рішення щодо цього законопроекту. Тобто, Конституція забороняє повторне подання до Верховної Ради України того самого законопроекту про внесення змін до неї, якщо Верховна Рада України його вже розглядала і відхилила, раніше ніж через рік од дня ухвалення рішення щодо цього законопроекту.
Верховна Рада України протягом усього строку своїх повноважень не може двічі змінювати ті самі положення Конституції України. Тобто, протягом чотирьох років роботи Верховної Ради України можливо лише одноразова зміна тієї чи тієї статті Конституції, окремого її положення.
Усі законопроекти про внесення змін до Конституції України розглядаються Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України.
Останній повинен сформулювати вмотивований висновок щодо відповідності законопроекту таким вимогам:
чи не скасовуються або ж обмежуються права і свободи людини й громадянина;
чи не спрямований він на ліквідацію незалежності України;
чи не порушує територіальної цілісності України;
за яких умов передбачається внесення змін до Конституції України;
чи не буде розглядатись законопроект Верховною Радою, повторно, протягом року од дня винесення рішення щодо аналогічного законопроекту;
чи відповідає законопроект вимозі, що Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати ті самі положення.
Висновок Конституційного Суду щодо конституційності законопроекту є важливою юридичною гарантією проти можливості порушення Основного Закону. Без нього Верховна Рада України не може прийняти законопроект до свого розгляду.
Прикінцеві та перехідні положення Конституції України
Розділ XIV “Прикінцеві положення” Конституції України присвячений набиранню нею чинності. А самі розроблення і прийняття нової Конституції України закономірно викликані якісними змінами, що стались у державному і соціальному житті нашої країни.
Ясна річ, що набирання Конституцією чинності ще не вирішує проблеми втілення в життя всього нового, що вона проголошує і закріплює, але вона повинна розглядатись усіма як Основний Закон нашої держави, відповідно до якого мають прийматися інші нормативно-правові акти, загалом функціонувати правова система України. При цьому під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, а також державних і недержавних органів та організацій, що існують і функціонують у суспільстві з приводу створення, реалізації та охорони права.
Норми Конституції України є нормами прямої дії, тобто вони для їх фактичного дотримання будь-якими суб'єктами не вимагають їх дублювання й конкретизації іншими нормативними актами. Вони безпосередньо можуть використовуватись усіма, а держава гарантує можливість звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
Указаний розділ має велике значення. Адже набирання чинності Конституцією України якраз і передбачає, що вона стає єдиним, справді Основним Законом, згідно з яким здійснюється регулювання суспільного і державного життя з допомогою права. Все це вимагає точного визначення часу набирання нею чинності, оскільки саме відтоді виникають конституційні права, свободи та обов'язки, відповідно до неї починають здійснюватися правова реформа, організаційна перебудова державних органів і т. д.
Отже у ст. Конституції України вказано, що вона набирає чинності від дня її прийняття. Це практично означає, що набирання Конституцією чинності збігається з днем її прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Доцільно зазначити, що порядок прийняття Конституції є дещо специфічним порівняно з іншими законами. Так, у ст. Конституції передбачено, що закон набирає чинності через десять днів од дня його офіціального оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Тобто перша Конституція незалежної України, з огляду на її надзвичайну важливість, набрала чинності до її офіційного оприлюднення, в порядку, передбаченому самою Конституцією України (вищезгаданою ст. ).
Офіційне опублікування Конституції України через певний термін після її прийняття і набирання чинності було викликане необхідністю відпрацювання чіткої конституційної мови, правопису і лексики, застосування юридичної термінології, внесення редакційних та інших технічних змін і доповнень за повної незмінності вже прийнятого 28 червня 1996 р. юридичного змісту Конституції.
Стаття 161 Конституції проголошує: “День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України”. Це зумовлено величезним історичним значенням Конституції України для українського державотворення і на цій основі – здійснення Українським народом права на самовизначення, забезпечення прав і свобод людини, громадської злагоди та безпеки, розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави в Україні. Саме тому вказане конституційне положення зобов'язує державу офіційно визнати цей день як визначну подію в житті Українського народу, що передбачає необхідність здійснення нею відповідних заходів з організації свята.
Конституція України містить так звані перехідні положення (розділ XV), які визначають строки вступу в дію деяких конституційних положень, порядок заміни старих норм новими, необхідність прийняття законів, на які є посилання в Конституції.
Перехідні положення містять 14 пунктів:
Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Верховна Рада України після прийняття Конституції України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією.
Чергові вибори до Верховної Ради України проводяться у березні 2005 року.
Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня 2004 року.
Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.
Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з подання законопроекту (за винятком