Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

До скарги додається наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги,які після її розгляду повертаються громмадянину.

Стаття 17 говорить про термін подання скарги:

Скарга на рішення, що оскаржувалось, мможе бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який1 розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбаченний законодавством України.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, має право:

*особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданної скарги чи заяви;

*знайомитися з матеріалами перевірки;

*подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

*бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

*користуватися послугами адвоката або придставника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленному законом порядку;

*одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

*висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

*вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленного порядку розгляду звернень.

Органи, що розглядають звернення громадян (згідно зі статтею 19), зобов’язані:

*об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

*на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

*скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбаченних законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

*забеспечувати поновлення порушенних прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень;

*письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

*вживати заходів щодо відшкодування у встановленномпу законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем проживання громадянина;

*у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

*не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

*особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Звертання розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження (ст. 20 Закону України "Про звернення громадян"), а ті, які не мають потреби в додатковому вивченні, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені в звертанні питання неможливо, керівник відповідного органа, підприємства, установи, організації або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін рішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляди може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, що мають встановлені законодавством пільги, розглядаються в першочерговому порядку.

Законом встановлена безоплатність розгляду звернення. Ст.21. Закону України “Про звернення громадян”.

Відповідні органи зобов’язані проводити особистий прицом громадян. Про це говорить стаття 22, а саме:

Прийом проводиться регулярно у встановленя дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графік прийому доводиться до відома громадян.

Порядок прийому громадян визначається керівниками цих органів. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються.

Вищі посадові лсоби держави – Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України – здійснюють прийом у встановленому ними порядку.

3.Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян.

Згідно зі статтею24 відповідного закону, особи винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завданні матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленному чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових)