Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднаннь громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, рассової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Це положення закріплюється в ст.26.

Ст.27 говорить, що “ витрати, зроблені органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засобами массової інформації у зв’язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадянина за рішенням суду”.

Звернення громадян становлять собою сукупність активних вольових дій фізичних осіб. Їх особливість полягає в тому, що не всі звернення громадян можна віднести до заходів, які забезпечують законність і дисципліну вдержавному управлінні. Тільки скарги і заяви про порушення чинного законодавства та недоліки в роботі тих чи інших осіб, державних і недержавних структур ініціюють компитентні органи (повноважних осіб) на проведення контрольно- наглядових дій з метою усунення порушень і недоліків.

Скарга на протизаконні дії або рішення відповідних органів та їх посадових осіб подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права на звернення в суд відповідно до закону, а в разі відсутності такого (вищого) органу або незгоди громадянина з прийнятим по скарзі рішенням – безпосередньо в суд.

Отже, захищаючи свої законні права і свободи, громадяни звертають увагу компитентних органів на порушення законодавства і таким чином захищають існуючі вдержаві та суспільстві правовідносини. Такий контроль у деяких випадках називають ще й індивідуальним.

V. Висновок.

Отже, контроль можна характеризувати як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання Конституції, законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни і правопорядку і полягає у втручанні контролюючих органів в оперативну діяльність підконтрольних органів, даванні їм обов’язкових для виконання вказівок, припиненні, зміні чи скасуванні актів управління, вжитті заходів примусу щодо підконтрольних органів.

Нагляд же має за мету виявлення та попередження правопорушень, усунення їх наслідків та притягнення винних до відповідальності, без права втручатися в оперативну та господарську діяльність піднаглядних об’єктів, зміни чи скасування актів управління.

Прокуратура є невід’ємною частиною державного механізму, вона наділена певним об’ємом влади для здіснення вищого нагляду за виконанням законів в державі. Конституція України визначає прокурорський нагляд як вищий, який здійснюєтся від імені держави, її верховної влади. Вищий нагляд забезпечую приорітет загально-державних інтересів над місцевими та відомчими.

Звернення громадян є особливим способом забезпечення законності і дисциплціни в державному управлінні, який істотно відрізняється від контролю та нагляду. Відмінність між ними полягає в тому, що ініціаторами перевірок тут виступають не державні утворення (їх посадові особи), а громадяни. Звертаючись до компитентних органів із заявами і скаргами, вони сигналізують про виявленні ними порушення законності і дисципліни, надаючи тим самим змогу повноважним органам розібратися в суті справи, притягти, якщо на це є підстави, до відповідальності винних. Звернення за захистом своїх прав у компитентні органи є важливим засобом забезпечення їх прав ісвобод, законності ідисципліни в цілому.

VI. Перелік використаних джерел.

Законодавчі і нормативні акти органів державної влади.

Конституція України (28.07.96)

Декларація про державний суверенітет (16.07.90)

Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування (07.12.90)

Про об'єднання громадян (16.06.92)

Про державну службу (16.12.93)

Про прокуратуру (5.11.91)

Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі (01.12.94)

Про звернення громадян (2.10.96)

Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково- практичний коментар. //К. - 1991.

Кодекс України про адміністративні правопорушення. Нові видання.

Навчальні посібники і монографічні видання.

Битяк Ю.П. Зуй В,В. Адміністративне право України. -Х.: 1996.

Коваль Л.В. Адміністративне право України. - К.: 1996.

Павловский Р.С. Административное право. - К.: 1986.

Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.: 2000.

Клименко Г.Б. Адміністративне право. – Х.: 2000.

Гончарук С.Т. Адміністративне право України. – К.: 2001.

Література для порівняльного аналізу.

Алехин А.П. Административное право Российской Федерации.-М.: 1997.

Бахрах Д.Н. Административное право. - М.: 1996.

Овсянко Д.М. Административное право.- М.: 1997

Попов В.И. Студеникин М.С. Административное право.-М.:1988.