Інститут права — це сукупність досить відокремлених юридичних норм, які регулюють найбільш однорідні суспільні відносини у самій галузі права і тісно пов’язані між собою. Наприклад, у цивільному праві — інститут власності, зобов’язання, у державному — інститут громадянства.

Таким чином, система права являє собою сукупність діючих норм права, поєднаних за інститутами, підгалузями і галузями у відповідності до характеру і специфіки врегульованих ними суспільних відносин.

5. Характеристика галузей права

Галузь права —це головний підрозділ системи права, який відрізняється специфічним режимом юридичного регулювання і охоплює цілі ділянки, комплекси однорідних суспільних відносин. Галузь права не є механічним об'єднанням норм кількох інститутів права. Вона є цілісним утворенням, якому притаманні низка ознак, рис, які не властиві правовим інститутам. Галузь права регулює суспільні відносини, пов'язанні зі здійсненням будь-якої широкої сфери предметної діяльності суспільства, держави, громадян та інших суб'єктів права. Наприклад, цивільне право регулює всі майнові і пов'язанні з ними немайнові відносини, сімейне право — відносини, пов'язанні зі шлюбом і належністю людини до сім'ї. Здатність регулювати поширену сферу суспільних відносин відрізняє галузь права від будь-якого правового інституту, регулятивні функції якого обмежені певною відносно вузькою сукупністю відносин. Крім того, на відміну від інституту галузь права містить вичерпний набір юридичних засобів, методів правової дії, які встановлено державою в процесі регулювання відносин відповідної сфери. Галузь права містить повний набір юридичних засобів, що покликані забезпечувати ефективну дію як галузі в цілому, так і кожного окремого її компонента на рівні правових інститутів і конкретних норм права. При цьому для кожної галузі характерний специфічний, тільки їй властивий набір юридичних засобів правового регулювання, який дозволяє їй не тільки поєднувати норми права в одне ціле, надавати їм упорядкованості, системності, але й відрізняти одну галузь права від іншої. В великих і складних за побудовою галузях права є й ще один компонент — підгалузь права — цілісне утворення, який регламентує специфічний вид відносин в межах сфери правового регулювання відповідної галузі права. Так, в цивільному праві виділяють як підгалузі житлове, транспортне, авторське, спадкове право. Є підгалузі також в трудовому, кримінальному, інших галузях права. На відміну від правового інституту, підгалузь не є обов'язковим елементом кожної галузі права. В невеликих і тісно консолідованих галузях (кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право) підгалузей немає зовсім.

6. Правова норма

Правові та морально норми мають ряд відмінностей.

- право існує лише в соціально неоднорідному суспільстві, в межах якого виникає держава, а мораль існує як у державному, так і додержавному суспільстві.

- право регулює лише найважливіші суспільні відносини, а мораль такі відносини, які здебільшого не регулюються правом (дружба, кохання).

- право має, як правило, письмовий характер та існує у формі офіційного документа, а моральні норми існують в основному в усній формі.

- правові норми поширюються на громадян держави та осіб, які перебувають на її території, а моральні лише на те населення або соціальну групу, яка дотримується саме цих моральних норм.

- право має обов’язковий характер, а моральні норми виконуються лише у випадку авторитетності норми для суб’єктів.

- право реалізується за допомогою спеціальних органів держави, а мораль гарантується суспільством у цілому, а не окремими його структурами.

- порушення правових норм веде до застосування одного з видів юридичної відповідальності, а наслідком порушення норм моралі є застосування засобів громадського впливу, які не мають примусового характеру.

Отже, мораль і право характеризуються як спільним призначенням у процесі регулювання суспільних відносин, так і різним впливом та значенням у забезпеченні системності суспільства.

Особливостями правових норм порівняно з іншими соціальними нормами є те, що вони виникають, коли формується держава; встановлюються або санкціонуються державою; виражають волю керівної частини суспільства; утворюють внутрішню узгоджену систему; формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов’язків; формально визначені та мають чітке визначення форми зовнішнього вираження.

Норми права — це загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, які виходять від держави і охороняються нею, надають учасникам суспільних відносин юридичні права і накладають на них юридичні обов’язки.

Норми права мають певну структуру. Вона складається з гіпотези, диспозиції та санкції.

Гіпотеза — частина правової норми, де визначені фактичні обставини, з настанням яких слід керуватися певною нормою, тобто вказується за яких умов можуть виникнути передбачені нормою юридичні права та обов’язки.

Диспозиція — частина правової норми, яка вказує, якою повинна бути поведінка при наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин.

Санкція — частина норми права, яка передбачає заходи впливу, що застосовуються до осіб, котрі порушують приписи правових норм. Наприклад, санкція ст. 206 Кримінального кодексу України встановлює покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт за скоєння хуліганства.

Правові норми розподіляються на окремі види за певними суттєвими ознаками, які визначають специфічну роль кожного різновиду норм у процесі регулювання суспільних відносин.

1. За функціями:–

регулятивні норми, що визначають зміст суб’єктивних юридичних прав і обов’язків та умови їх дії, наприклад, норма, що визначає порядок укладення шлюбу;–

охоронні норми, що визначають умови застосування до суб’єкта засобів державно-примусового характеру у випадку скоєння правопорушення, а також зміст цих засобів.

2. За галузями права визначають норми конституційного, адміністративного, трудового, цивільного, кримінального та інших галузей права.

3. За юридичною силою розрізняють норми законів і підзаконних актів.

4. За характером правил поведінки:–

зобов’язуючі норми, що встановлюють обов’язок вчиняти позитивні дії (норма про сплату за проїзд у