У Стародавній Спарті поява держави обумовлена не тільки внутрішньо-економічними причинами, але і завойовницькими походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (Ілотами). Перевищення кількості ілотів над спартанцями й страх загрози повстання з їх боку визначили формування держави на базі специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю і рабів не допускалася, земля розподілялася нарівно серед общинників на правах володіння.

У древніх германців утворення держави було прискорено завоюванням значних територій Римською імперії. Родова організація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це привело до розвитку прафеодального (чи ранньофеодального) ладу. Шляхом виникнення прафеодальної держави з первісного ладу йшов розвиток і держав на території Європи (Ірландія), у Стародавній (Київській) Русі, в Азії в арабів і т.д. У Київській Русі формування ранньофеодальної державності супроводжувалося запрошенням на князювання варягів.

В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин — економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави в кожного народу має свої особливості, характеризується визначеними рисами.

Мається чимало народів і націй, що створили свої держави тільки в XX столітті. У силу конкретних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і довгий час входили до складу інших багатонаціональних держав, випробували національні утиски з боку пануючої влади основної нації (наприклад, Україна в складі

дореволюційної Росії). Багато хто з них зуміли домогтися власної державності в XX ст. у результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, їй супроводжували характерні для виникнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверені зації державно-подібних утворень.

Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії із середини 50-х років XX ст. виникло більш 90 нових держав. їхня кількість у наші дні виросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утворилися у результаті розвалу СРСР, відноситься Україна й інші країни СНД.ЃЊ

5. Теорії виникнення держави та права

Важливе значення як у теоретичному, так і в практико-політичному відношенні має вивчення теорій походження держави і права.

Варто помітити, що це питання турбувало уяву не одного покоління людей. Були створені десятки всіляких теорій і доктрин, висловлені сотні, якщо не тисячі всіляких припущень. Разом з тим суперечки про природу держави продовжуються і донині. Розкрити всі теорії не представляється можливим у силу їхнього різноманіття, тому зупинимося лише на деякі з них, найбільш відомих і розповсюджених. До числа останніх справедливо буде віднести:

> теологічну (божественну),

> патріархальну,

> договірну,

> насильства,

> психологічну,

> расову,

> органічну,

> матеріалістичну (класову) теорії.

Розглянемо коротко кожну з вище перерахованих теорій. Теологічна чи божественна теорія. Висходить своїми джерелами до древнього світу. Відомо, що ще в страродавньому Єгипті і Вавилоні виникли ідеї божественного походження держави. У силу особливих поглядів і поглядів частини суспільства духовенству вдавалося значно впливати на формування суспільне політичної думки й у наступні періоди розвитку людського суспільства. Найбільш міцні позиції теологічна теорія завоювала в період становлення і розвитку феодалізму.

На рубежі ХІТ - XIII ст. у західній Європі розвивається теорія "двох мечів". Вона виходить з того, що засновники церкви мали два мечі. Один вони поклали в збрую і залишили при собі. Тому що не пристало церкві самій використовувати меч. А другий вони вручили государям для того, щоб ті могли вершити земні справи. Государ, на думку богословів, наділяється церквою правом веліти людьми і є слугою церкви. Основний зміст даної теорії в тім, щоб утвердити пріоритет духовної організації (церкви) над світською (державою) і довести, що немає держави і влади "не від бога".

Приблизно в той же період з'являється і розвивається вчення широко відомого й в освіченому світі вченого-богослова Хоми Аквінського (1225 -1274 p.p.)- Він стверджував, що процес виникнення і розвитку держави І права аналогічний процесу творення богом світу.

Релігійні вчення про походження держави мають поширення і понині. Поряд з ними продовжують існувати ідеї, висловлені ще в Стародавньому Римі проте, на виникнення і розвиток держави і права вирішальний вплив зробили людські слабості і пристрасті. Серед них жадоба грошей і влади, жадібність, честолюбство, зарозумілість, жорстокість І інші негативні людські риси і пристрасті. "Що послужило головною причиною занепаду римської держави?" - запитує римський історик першого століття до н.е. Гай Саллюстій Крісп у відомій його роботі "Змова Катиліни". Т відразу відповідає: "занепад моралі, корисливість, пристрасть до розпусти, обжерливість й інші надмірності" .

Після того пише Саллюстій, коли "працею і справедливістю" зросла Римська держава, коли силою зброї були приборкані великі царі й упокорилися дикі племена, коли зник з обличчя землі Карфаген - суперник Римської держави і "усі моря, усі землі відкрилися перед нами, доля почала лютувати й усе перевернула з гори до низу"Ѕ . Римляни, що з легкістю І достоїнством переносили позбавлення, небезпеки і труднощі, не витримали іспиту бездією і багатством.

На початку, помічає Саллюстій, розвивалася жадоба грошей, за нею -влади, і обидві сталі як би загальним коренем усіх нещасть. Так сталося тому, що користолюбство загубило вірність, чесність і інші добрі якості. Замість них

________________________

ЃЊ„M„p„‚„‰„u„~„{„Ђ „M.„N. „S„u„Ђ„‚„y„‘ „s„Ђ„ѓ„…„t„p„‚„ѓ„„„r„p „y „Ѓ„‚„p„r„p. – „M.: Зарцало. 1996. – с. 6

ЅЃЊ„M„p„‚„‰„u„~„{„Ђ „M.„N. „S„u„Ђ„‚„y„‘ „s„Ђ„ѓ„…„t„p„‚„ѓ„„„r„p „y „Ѓ„‚„p„r„p. – „M.: Зарцало. 1996. – с. 6

воно породило зарозумілість і жорстокість, навчило нехтувати богів і бути продажним.