Усе сказане про падіння моралі населення остаточно підірвало моральні основи Римської держави і вона було приречена. Так може статися з будь-якою державою. Нрави - позитивні і негативні, добрі і злі - безсумнівно грають і відігравали значну роль у процесі становлення і розвитку держави. Важливу, але не вирішальну. Вони є скоріше наслідком, але не першопричиною, хоча і можуть виступати на перший план.

Як показує історичний досвід головні причини виникнення держави лежать зовсім не в сфері моралі і релігії. Вони кореняться в області економіки й у соціальному житті людей.

Наукові дослідження і висновки свідчать про те, що державна організація приходить на зміну родоплемінній організації. Право - на зміну звичаям. І відбувається це не в силу самої по собі зміни суспільних устоїв, релігійних вірувань і поглядів. А в силу корінних змін в економічній сфері й у самім первісному суспільстві. Саме вони привели до розкладання первіснообщинного ладу І до втрати здатності первісними звичаями регулювати суспільні відносини в нових умовах.

Патріархальна теорія. Ця теорія походження держави бере свій початок ще в Стародавній Греції. Родоначальником її вважається Аристотель. Серед помітних прихильників даної теорії виділяється англієць Філмер (XVII ст.) і російський дослідник державознавець Михайлівський (XIX ст.).

Патріархальна теорія виходить з того, що держава походить від родини. Є -результатом розростання родини.

Держава, по Аристотелю, є не тільки продуктом природного розвитку, але І вищою формою людського спілкування. Вона охоплює собою всі інші форми спілкування (родину, селища). У ній останні досягають своєї кінцевої мети -"благого життя". У ній же знаходить своє звершення і політична природа людини.

Державна влада, на думку прихильників патріархальної теорії, є не що інше, як продовження батьківської влади. Влада государя, монарха – це патріархальна влада глави родини. Патріархальна теорія служила в середні століття обґрунтуванням абсолютної ("отеческой") влади монарха.

Договірна теорія. Теорія договірного походження держави і права пояснює походження держави суспільним договором - результатом розумної волі народу, на основі якого відбулося добровільне об'єднання людей для кращого забезпечення волі і взаємних інтересів. Окремі положення цієї теорії розвивалися в V-IV століттях до н.е. софістами в Стародавній Греції. "Люди, ті, що зібралися тут! - звертався до своїх співрозмовників один з них (Гіппій 460 -400 р. до н.е.) - Я вважаю, що ви всі отут родичі, свояки і співгромадяни по природі, а не за законом: адже подібне родинно подібному по природі. Закон же, пануючий над людьми, примушує до багато чого, що огидно природі»1.

Основою даної теорії є положення про те, що державі передував природний стан людини. Умови життя людей і характер людських взаємин у природному стані уявлялися не однозначним чином. Гоббс бачив природний стан у царині особистої волі, що веде до "війни всіх проти всіх"Ѕ . Руссо вважав, що це є мирне ідеалістичне первісне царство вол І. Локк писав, що природний стан людини - у її необмеженій волі.

Прихильники природного права вважають державу результатом юридичного акту - суспільного договору, що є породженням розумної волі народу, людським заснуванням чи навіть винаходом. Тому дана теорія зв'язується з механічним уявленням про походження держави, що виступає як штучний здобуток свідомої волі людей, погодившихся з'єднатися заради кращого забезпечення волі і порядку.

Гольбах, наприклад, визначав суспільний договір як сукупність умов

1 Марченко М.Н. Теория государства й права. - М.: Зерцало. - 1996. - с. 9.

2ГоббеТ. Сочинения. В 2-х томах. - М. - 1991.- Ґ. 2. -с. 94.

для організації і збереження суспільства. Дідро суть свого розуміння суспільного договору виклав у такий спосіб: "Люди швидко здогадувалися, - писав він,- що якщо вони будуть продовжувати користатися своєю волею, своєю незалежністю і нестримно віддаватися своїм пристрастям, то положення кожної окремої людини стане більш нещасливим, чим якби він жив окремо; вони усвідомили, що кожній людині потрібно поступитися частиною своєї природної незалежності і скоритися волі, що представляла б собою волю всього суспільства і була б, так сказати, загальним центром і пунктом єднання всіх їх воль і всіх їхніх сил. Таке походження держав"1.

Класичне обґрунтування договірна теорія одержала в працях Руссо. Виходячи з історичного досвіду він прийшов до висновку, що правителі стали дивитися на державу як на свою власність, а на громадян як на рабів. Вони стали деспотами, гнобителями народу. Деспотизм, по Руссо, вищий і крайній прояв суспільних розходжень: нерівності багатих і бідних як наслідку приватної власності; нерівності сильних і слабких як наслідку влади; нерівності панів і рабів як наслідку попрання законної влади владою сваволі. Ця нерівність стає причиною нової негативної рівності: перед деспотом усі рівні, тому що кожний дорівнює нулю. Але це уже не стара природна рівність первісних людей, а рівність як перекручування природи.

Руссо вважає, що в інтересах створення правомірного державного устрою і відновлення щирої рівності і волі треба укласти вільний суспільний договір. Головна задача цього договору полягає в тому, щоб "знайти таку форму асоціації, що захищала й охороняла б загальною сукупною силою особистість і майно кожного учасника й у якій кожен, з'єднуючись з усіма, корився б, однак, тільки самому собі і залишався б таким же вільним як він був раніш" .

Обґрунтовуючи