1 Дидро Д. Сочинения. - М., 1939. - Т. 7 -с. 189.

2 Руссо Ж -Ж. О причинах неравенства. - М., 1977. - с. 87.

3 Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. - М., 1988. -с. 13.

свою особистість і усю свою міць під верховне керівництво загальної волі, і ми разом приймаємо кожного члена як нероздільну частину цілого"3.

Влада монарха є похідною не від божого провидіння, а від самих людей.
Дана теза, покладена в основу договірної теорії походження держави, була
найбільше яскраво і докладно розвинута Полем Гольбахом (1723 - 1789 p.p.) у
його роботі "Священная зараза или естественная история суеверия".

Аналогічних поглядів на природу влади і держави дотримувалися й інші прихильники і послідовники договірної теорії походження даних інститутів.

Заперечуючи ідеї божественного походження держави і права, Олександр Радищев (1749 - 1802 р.р) вважав, що держава виникає не як результат деякого божественного провидіння, а як наслідок мовчазного договору членів суспільства з метою спільного захисту слабких і пригноблених. Держава, на його думку, є велика махина, ціль якої є блаженство громадян.

Джон Локк (1632 - 1704 p.p.) виходив з того, що всяке мирне утворення держав мало у своїй основі згоду народу. Говорячи у відомій роботі "Два трактати про правління" з приводу того, що "з державами відбувається те саме, що і з окремими людьми: вони звичайно не мають ніякого уявлення про своє народження і дитинство", Локк разом з тим докладно розвивав ідеї щодо того, що об'єднання в єдине політичне суспільство може І повинне відбуватися не інакше, як за допомогою однієї лише згоди. А це, на думку автора, і є весь той договір, що існує чи повинний існувати між особистостями, що вступають у чи державу.

Питання про те, що собою представляє суспільний договір, яким повинен бути його зміст і призначення, так само як і багато аналогічних питань одержали найбільш яскраве і ґрунтовне висвітлення в ряді трактатів Жана-Жака Руссо (1712 -1778 p.p.) і особливо в його знаменитій праці "Про Суспільний договір".

Основна задача, що покликана вирішувати Суспільний договір, складається на думку Руссо, у тому, щоб "знайти таку форму асоціації, що захищає й огороджує всією загальною силою особистість і майно кожного з членів асоціації, і завдяки якій кожен, з'єднуючись з усіма, підкоряється, однак, тільки самому собі І залишається настільки ж вільним, як і колись".

Розглядаючи державу як продукт Суспільного договору, породження, розумної волі народу, а точніше - людського заснування чи навіть винаходу, Руссо виходив з того, що кожна людина передає в загальне надбання і ставить під вище керівництво загальної волі свою особистість і всі сили. У результаті для нас усіх разом кожен член перетворюється в нероздільну частину цілого. Це колективне ціле, на думку Руссо, є не що інше, як юридична особа. Раніш воно іменувалося "цивільною громадою". Пізніше - "Республікою чи Політичним організмом". Члени цього політичного організму називають його "Державою, коли він пасивний, Суверенітетом, коли він активний, країною -при зіставленні його з йому подібними",

З усього сказаного про природно-правову теорію походження держави і права випливає, що ЇЇ прихильники виходять з того, що народ має природне, невідчужуване право не тільки на створення держави на основі Суспільного договору, але і на її захист.

Теорія суспільного договору зазнає критики по різних причинах. Так, Коркунов думав, що договірні початки в утворенні суспільства і держави приводять до вкрай індивідуалістичного розуміння суспільного життя. При цьому особистість "визнавалася над всім пануючою і все визначальною. Не особистість вважалася обумовленою суспільним середовищем, а навпаки, суспільний порядок був цілком обумовленою сваволею окремих особистостей"1.

Шершеневич писав, що прихильники механічного уявлення рідко ставали на точку зору історичної дійсності, остільки суспільний договір для них тільки методологічний прийом. "Для них не важливо, чи було так в історії чи ні, їм важливо довести який вигляд повинне прийняти суспільство, якщо припустити, ______________________

1 Коркунов М.Н. Лекции по общей теории права. - М, 1994. - с. 184-185.

що в основі його лежить суспільний договір, обумовлений згодою усіх, без чого ніхто не може вважати себе зв'язаним суспільними узами".

Приблизно з таких же позицій оцінює договірну теорію Трубецький. Він затверджує, що "не суспільство є продукт вільної творчості людини, а навпаки, людина є продукт історично сформованих суспільних умов, визначеного історичного середовища, частина соціального організму, підлегла законам цілого".

А.І.Денисов, будучи прихильником матеріалістичної теорії походження держави, писав, що "договірна теорія антиісторична, тому що в основу громадського життя кладе індивіда, людину. Разом з тим ця теорія однобічна: підкреслюючи, що історичний розвиток повинний визначаться природою людини, вона не враховує того, що людина впливає на природу і створює собі нові умови існування".

Прихильники інших концепцій походження суспільства і держави, як правило, відносяться до неї критично, знаходять у ній істотні вади. І це цілком природно, тому що будь-яка існувавша й існуюча теорія походження держави і права являє собою лише суб'єктивний погляд людської думки на процеси об'єктивного порядку. Пізнати закономірності суспільного розвитку, виникнення і функціонування держави - задача, як підтверджує історія, надзвичайно складна, її вирішення можливе на основі одночасної інтеграції і диференціації наукових зусиль різних шкіл і напрямків, що займаються питаннями походження держави і права.

Незважаючи на те, що науковість договірної теорії оцінювалася досить неоднозначне і суперечливо, аж до повного заперечення її історичної самостійності, проте деякі аспекти даної