Таку ж функцію законодавець покладає і на так звану залікову неустойку. Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу, якщо за невиконання або неналежне виконання зо-бов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовуються в частиш, не покритій неустойкою (штра-фом, пенею).

· Інформаційна.

Факт пред'явлення претензії, позову, стягнення збитків чи неустойки — це інформація про неблагополучний стан, наявні хиби у господарській діяльності суб'єкта. Крім того, це й інформація про необхідність вжиття відповідних заходів щодо поліпшення справ, наведення порядку на підприємстві, в ор-ганізації.

Відповідальність можна визначити, як граничну величину майново-примусового впливу на правопорушника, який може застосовувати до нього кредитор, господарський суд чи суд загальної юрисдикції.

Основними формами господарсько-правової відповідальності є:

· Економічна – це негативний економічний вплив на правопорушника з метою стимулювання його до виконання взятих зобов’язань.

· Майнова – це вплив на правопорушника шляхом безпосереднього застосування майнових санкцій.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняються залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм в теорії права розрізняються наступні види господарсько-правової відповідальності:

· Відшкодування збитків – відповідальність юридичної підставою якої є застосування у випадку невиконання або нена-лежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, що передбачено ст. 203 Цивільного кодексу України. Збитки не є майновою санкцією заздалегідь ви-значеного розміру. Саме в цьому полягає універсальність їхнього застосування. Проте труднощі в обрахуванні їхнього розміру зумовлюють складність застосування зазначеної санкції.

Відшкодування збитків як майнова санкція застосовується:*

у відносинах купівлі-продажу між господарю-ючими суб'єктами. Так, продавець зобов'язаний повідо-мити покупця про всі права третіх осіб на продану річ: право орендаря, право застави тощо. Невиконання цього правила дає право покупцеві на розірвання договору і відшкодування збитків (ст. 229 ЦК). Якщо продавець продав річ, але на порушення договору не передає її по-купцеві, останній має право вимагати передачі проданої речі і відшкодування збитків, викликаних простроченням виконання (ст. 231 ЦК), або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків. Подібні права має продавець у разі відмови покупця прийняти продану річ або заплатити за неї встановлену ціну (ст. 232 ЦК). Якщо продана річ неналежної якості, покупець як один з аль-тернативних варіантів може вимагати*

у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві збитки, завдані поставкою продукції неналеж-ної якості або некомплектної (ч. 2 ст. 253 ЦК);* 

відповідно до умов договору підряду на капітальне будів-ництво відповідальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неус-тойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не по-критій неустойкою (ч. 1 ст. 356 ЦК);*

у перевезеннях вантажів вантажовідправник і ван-тажоодержувач зобов'язані відшкодувати перевізникові збитки, завдані з їх вини внаслідок перевантаження транспортних засобів, пошкодження рухомого складу при навантаженні або розвантаженні, неправильних наванта-ження, пакування, кріплення вантажу;*

у випадках господарських деліктів (заподіяння шкоди) збитки відшкодовуються господарюючими суб'-єктами відповідно до ст. 440—442, 450—453 ЦК.

· Штрафні санкції. Штрафна господарсько-правова відпо-відальність відрізняється від відшкодування збитків насампе-ред тим, що вона виконує каральну або дисциплінуючу функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну відповідальність до тих видів господарських правопору-шень, за вчинення яких до суб'єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні санкції. Розмір цієї відповідальності залежить від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від суми завданого кредиторові збитку.

Штрафна відповідальність застосовується згідно із законо-давством у вигляді штрафних економічних санкцій, що встановлені нормативними актами, що регулю-ють окремі види господарських відносин (положення про по-ставки продукції і товарів, транспортні кодекси і статути та ін.). Згідно із ст. 179 Цивільного кодексу штрафом визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій

- штраф. Його розмір як економічної санкції регулюється законо-давством трьома способами:*

штраф у твердій сумі. Прикладом цього виду штрафу є штрафи, які сплачують перевізник і відправник за неви-конання плану вантажних перевезень (ст. 359 ЦК), їх розміри визначають транспортні статути і кодекси окре-мо стосовно кожного виду транспорту;*

штраф у процентному відношенні до суми всього зо-бов'язання або невиконаної частини зобов'язання. Його прикладом є поставлена продукція не відповідає за якістю стандартам чи умовам договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 % вартості продукції неналежної якості;*

штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, який захищається штрафом. Застосовується, як правило, за пошкодження вагонів або контейнерів відправником чи одержувачем вантажу під час навантаження або розвантаження ван-тажів їхніми засобами ці суб'єкти сплачують залізниці штраф у розмірі п'ятикратної вартості пошкодженого майна.

· Неустойка. Це різновид штрафної економічної санкції, розмір якої визначається законом або договором у процентно-му відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання. Вона застосовується, в основному, як штрафна санкція в разі прострочення виконання майнових зобов'язань (поставка, купівля-продаж, міна