1.2. Суб'єкти суміжних прав

Відповідно до ст. 450 ЦК:

1. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення.

2. Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону [3].

Таким чином, суб'єктами суміжних прав є виконавці, якими визнаються актори (кіно, театру тощо), співаки, музиканти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, декламують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виконавцями є тільки фізичні особи, незалежно від того, є вони професійними діячами чи просто любителями.

Виробником фонограми і відеограми є фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відео- чи фонозапис виконання або будь-яких рухових зображень (із звуковим супроводом чи без нього) чи звукозапис виконання або будь-яких інших звуків.

Виробниками фоно- і відеограм можуть бути тільки дієздатні фізичні особи та підприємства, установи й організації, які визнані в установленому порядку юридичними особами і занесені до відповідних державних реєстрів.

Суб'єктом суміжних прав є організації мовлення, якими визнаються організації ефірного мовлення й організації кабельного мовлення. Організаціями ефірного мовлення є телерадіоорганізації, що здійснюють публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організації) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо) в будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників).

Організація кабельного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на відстані сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).

Суб'єктами суміжних прав є також спадкоємні та інші правонаступники, до яких суміжне право перейшло на підставі договору чи закону (в організації мовлення спадкоємців не буває) [20].

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм чи відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм чи відеограм.

Суміжне право виконавців, виробників фоно- і відеограм, організацій мовлення закріплюється зазначенням їх імені (найменування) на фоно- і відеограмі та їх примірниках чи упаковці. Найменування організації мовлення оголошується під час її передачі.

1.3. Виникнення і здійснення суміжних прав

Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення.

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, що складається з латинської літери Р у колі – ©, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми). За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на упаковці.

Права виконавців. Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. Виконавцеві твору належать такі немайнові права:

1) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

2) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

3) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації [15, 414].

Виключне майнове право виконавця полягає у можливості дозволяти чи забороняти іншим особам здійснювати досить широке коло дій, визначених у ст. 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права":

а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше не зафіксованих виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження [4].

У цій самій статті Закону зазначено, що майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам