Реферат з правознавства
Законодавче закріплення статусу суддів в Україні
Організація і діяльність суддів, як правило, є предметом не лише власного законодавчого регулювання, а й перш за все конституційного. Це пояснюється тим, що особлива ува-га приділяється питанням організації і діяльності судової влади саме в конституціях тих країн, які визнали теорію роз-поділу державної влади основним принципом побудови де-мократичної, правової держави. В цьому разі суд виступає як основний гарант додержання прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності, з одного боку, а з другого, — як самостійна гілка державної влади, що відіграє важливу роль у системі стримувань і противаг трьох гілок державної влади.
Так, Конституція України проголошує як основне і соці-альне завдання та функцію суду — захист невід'ємних прав людини і громадянина (ч. 3 ст. 8, частини 1, 4 ст. 55 та ч. 1 ст. 124) Конституція України. – К., 1996..
На відміну від законодавчої і виконавчої гілок державної влади, статус і зміст яких визначається досить змістовно у відповідних розділах Конституції, статус судової влади, як правило, розкривається, в першу чергу, шляхом формування принципів і підстав їх здійснення. Зміст цих принципів перш за все стосується організації і діяльності судової влади і є різний у відповідних країнах. Проте у більшості з них, вони, як правило, включаються у текст конституції, незважаючи на те, що можуть бути різними за змістом та обсягом. Нез-важаючи на це, можна виділити найважливіші принципи, які дістали правове закріплення у більшості конституцій сучас-них демократичних країн світу.
До них, зокрема, належать такі: проголошення незалеж-ності судової влади (суду, суддів) і створення відповідних конституційних гарантій їх незалежності (ч. 1 ст. 126); здійснення правосуддя лише судами і суддями (ч. 1 ст. 124); наявність конституційної заборони на створення надзвичай-них або особливих судів (ч. 5 ст. 125); публічність (глас-ність, відкритість, доступність) судових слухань (п. 7 ч. 4 ст. 129); мотивованість судових дій, виключні рішення; ви-значення змісту судової дієздатності та правового статусу суду (залежно від форми держави) — (ст. 124); закріплення судових гарантій прав і свобод особи (ч. 2 ст. 59, статті 61, 62 та 63); визначення статусу конкретних носіїв судової вла-ди — судців (статті 126-128 Конституції) Конституція України. – К., 1996..
Основи судової влади, судової системи та їх принципи мають свої особливості й деталізацію у Конституції та зако-нах України.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, зби-рання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово чи в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороня-ється і тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Суддям забезпечується свобода неупередженого роз-в'язання судових справ відповідно до їх внутрішнього пере-конання, що ґрунтується на вимогах закону Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2002.
.
Гарантії самостійності і незалежності судів та суддів за-безпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним зако-ном, таємницею постановлення судового рішення; заборо-ною втручатися у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особли-вим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленими законом; належним матері-альним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуван-ням органів суддівського самоврядування; визначеними за-коном засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей, майна, а також іншими засобами правового змісту.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чин-них законів не допускається звуження змісту та обсягу пе-редбачених законом гарантій самостійності суддів, незалеж-ності та правової захищеності суддів.
Недоторканність суддів гарантується Конституцією, За-коном України "Про статус суддів" та іншими законами.
На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних зі здійсненням правосуд-дя, поширюються гарантії недоторканності суддів.
Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстрокове, крім суддів, які призначаються на поса-ду судді вперше (ст. 126 Конституції). Судці, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шіст-десяти п'яти років. До закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунк-тах 3-9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, тобто судді звіль-няються з посади органом, що його обрав або призначив; у разі неможливості виконувати свої повноваження; порушен-ня суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнан-ня його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подан-ня суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Закон України "Про судоустрій України" окремо визна-чає статус судів загальної юрисдикції. Зокрема, визначають-ся види цих судів. Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції Ук-раїни система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Систему судів загальної юрисдикції становлять:
місцеві суди;
апеляційні суди, Апеляційний суд України;
Касаційний суд України;
вищі спеціалізовані суди;
Верховний Суд України.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими ор-ганами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізова-ні суди.
Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечуєть-ся: єдиними засадами організації та діяльності судів; обов'яз-ковістю для всіх судів правил судочинства, визначених зако-ном; забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов'яз-ковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів ор-ганами суддівського самоврядування.
Відповідно до ст. 125