Так, працівники дипломатичних представництв мають дип-ломатичні імунітети (виключення із сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санк-цій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканними. Вони звільняються від кримінальної, адмініс-тративної, цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування щодо службової діяль-ності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна об'явити персоною нон-грата, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідально-сті та інші заходи державного примусу.

Дещо меншим є обсяг консульських імунітетів і привілеїв. Імунітетом користуються також службовці міжнародних органі-зацій на підставі статутів цих організацій або спеціальних угод.

Розділ 2. Поняття та види законів

2.1. Поняття закону

Серед нормативно-правових актів провідне місце посідають закони.

Закон — нормативно-правовий акт представницького вищо-го органу державної влади (або громадянського суспільства (без-посередньо народу), який регулює найважливіші питання сус-пільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої за-конодавчої процедури.

Характеристика закону як правового документа вищої юри-дичної чинності означає таке:—

закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити;—

усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій) перебувають «під» зако-ном, є підзаконними. Вони грунтуються на законах і не супере-чать їм.

Закон - основна категорія законодавчої системи країни. Тому його вивчення займає центральне місце в юридичній теорії і законодавчій техніці.

Теорія закону сформулювала такі основні і найважливіші ознаки закону.

1. Закон приймається тільки вищими представницькими органами державної влади - парламентом країни або всенародним голосуванням (референдумом) [, с.319].

2. Закон регулює основні, найбільш значимі, найважливіші суспільні відносини, обумовлені винятковою компетенцією вищого органа державної влади. При правовому регулюванні, здійснюваному законом, останній повинний бути точним, чітким і ясним.

3. Закон володіє вищою юридичною чинністю в правовій системі країни. Будь-який інший правовий акт, виданий не на підставі і не на виконання закону, а тим більше не відповідний, або такий, який суперечить закону, скасовується у встановленому порядку.

4. Закон є нормативним актом, тобто встановлюючим загальні правила поводження (норми), обов'язкові для всіх громадян, державних органів, громадських організацій і установ, посадових осіб (або для фізичних і юридичних осіб, зазначених у самому законі).

5. Регулюючи відповідні суспільні відносини, закон найбільше стійкий, стабільний і піддається зміні, доповненню або скасуванню лише у виняткових випадках у силу об'єктивної суспільної необхідності.

6. Закон приймається в особливому порядку, передбаченому Конституцією і регламентом парламенту.

Чільне і специфічне положення закону в правовій системі потребує особливо ретельного його "технологічного" оформления [, с.177-178].

2.2. Види законів

З метою ефективного використання виникаючої безлічі за-конів, що виникають, необхідно однозначне розуміння їх видів, загальних і специфічних ознак, співвідношення між собою. Є два офіційні засоби встановлення класифікації законів:

1. Конституційний, коли в конституціях закріплюється пере-лік основних нормативно-правових актів. Наприклад, у Кон-ституції Австрії є розділ II «Законодавча влада федерації», у Конституції ФРН — розділ VII «Законодавство федерації», у Конституції Російської Федерації — низка статей (15, 76, 90, 105, 108, 115 та ін.), у Конституції України — частини статей і статті (85, 91, 92, 106, п. 4 розділ XV та ін.).

2. Видання спеціального закону про правові акти з наведен-ням у ньому їх переліку і нормативних характеристик, зазначен-ням способів забезпечення з метою правильного співвідношен-ня між собою. Наприклад, в Італії діють «Загальні положення про Закон» (1942 р.), у яких перелічено джерела права: закон, регламент, корпоративна норма, норма-звичай, а також встано-влено межі регулювання кожним актом. У Болгарії діє Закон «Про нормативні акти» (1973 р.). Цікаво, що в Росії раніше фе-дерального був ухвалений закон про нормативно-правові акти в Якутії (Саха). В Україні підготовлено проекти законів «Про нор-мативно-правові акти», також «Про закони і законодавчу діяль-ність», які регулюватимуть процес організації законе проектних робіт, визначатимуть порядок підготовки, експертизи, узгод-ження, ухвалення, тлумачення і дії нормативно-правових актів.

За значенням і місцем у системі законодавства закони можна поділити наступним чином:

конституції | конституційні закони | звичайні (поточні) закони | забезпечуючі (оперативні) закони

1. Конституції — основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, пра-ва і свободи громадян [, с.76-77].

Вони бувають двох видів:*

кодифіковані — становлять єдиний писаний основний за-кон (Конституція України, Конституція РФ, Конституція США та ін.). Їх ще називають моноконституційними актами. Правда, Конституцію Франції 1958 р., яка є кодифікованою, не можна назвати моноконституційним актом, оскільки до Основного за-кону 1958 р. рішенням Конституційної ради прирівняні такі акти, як Декларація прав людини і громадянина 1789 р. і преамбула Конституції 1946 р.;*

некодифіковані — складаються з групи законів (Велика Бри-танія, Швеція, Канада), предметом регулювання яких є особли-вий рід суспільних відносин, віднесений до конституційного права — основи суспільного і державного ладу, права і свободи громадян та ін. У Канаді — це конституційні акти 1867-1987 рр.: Конституційний акт 1982 р.; Хартія про права і Білль про права, ухвалені у ряді провінцій; Акт про Верховний суд, Антидискри-мінаційний акт та ін. Основний конституційний документ Ка-нади говорить: «Ми хочемо мати конституцію, у принципі схо-жу