2. Конституційні закони:*

закони, на які посилається конституція або необхідність ух-валення яких прямо передбачена чинною конституцією. Як прави-ло, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять посилання на конституцію (виборча система, організа-ція і проведення референдуму, організація і діяльність парламе-нту, президента, конституційного суду і т. ін.);*

закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної консти-туції (див., наприклад, розділ XIII Конституції України).

Закон, яким вносяться зміни до конституції, відрізняється від закону, ухвалення якого передбачено чинною конституцією, і тим, що він після затвердження (ухвалення) набуває вищої юридичної чинності і стає складовою частиною конституції.

На жаль, у Конституції України чітко не зазначений блок суспільних відносин, який регулюється конституційним зако-ном. З аналізу Конституції України можна дійти висновку, що конституційним законом слід регулювати ухвалення великого Державного Герба і Державного Гімну України, опис державних символів (ст. 20), внесення змін до Конституції (ст. 155), рішен-ня про усунення Президента України з поста в порядку імпіч-менту (ст. 111) і низку інших [, с.203].

У Конституції Росії чітко визначений блок федеральних кон-ституційних законів. До них віднесені закони, що регламенту-ють надзвичайний стан (ст. 56), зміну статусу суб'єкта Федерації; Статут — акт, прийнятий в установленому порядку в ідентичній редакції обома палатами парламенту і санкціонований монархом Великої Британії.

Конституційний закон відрізняється від інших законів таки-ми ознаками:

а) юридичною чинністю;

б) предметом регулювання — особлива сфера;

в) порядком ухвалення — особлива процедура.

Як правило, конституційний закон ухвалюється кваліфікованою більшістю голосів (в Україні — 2/3, у Росії — 3/4).

3. Звичайні закони — регламентують певні і обмежені сфери успільного життя відповідно до конституції. Це значна за кіль-кістю і рухлива група законів, які приймаються простою більші-стю голосів. Звичайні закони вельми різноманітні за змістом.

Найтиповішими за обсягом регулювання є такі види звичай-них законів:

а) загальні закони — закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх.

Загальні закони можуть бути:—

кодифіковані (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивіль-ний кодекс та ін.);—

поточні (наприклад, Закон про вибори);

б) спеціальні закони — закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин.

Процедура прийняття конституційного закону може мати спрощений, ускла-днений чи змішаний характер. В Україні конституційне закріплена змішана процедура прийняття внесених змін до Конституції:

спрощена (2/3 конституційного складу Верховної Ради) — для законопроек-ту про внесення змін до Конституції України для всіх розділів (крім розді-лів І, III, XIII);

ускладнена (2/3 конституційного складу Верховної Ради з наступним затверд-женням всеукраїнським референдумом, призначуваним Президентом Украї-ни) — для законопроекту про внесення змін до розділів І, III, XIII. В ряді країн діють органічні закони (Франція, Іспанія). Наприклад, Консти-туція Франції передбачає врегулювання органічними законами статусу Кон-ституційної Ради, Високого Суду правосуддя, Суду правосуддя Республіки, Економічної і соціальної Ради, Вищої ради магістратури, порядку виборів палат Парламенту та ін.

4. Забезпечуючі (оперативні) закони — нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються між-народні договори та ін. Їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвердженні, підтриманні сис-теми норм, що містяться в інших окремих законах і міжнарод-них договорах, які регулюють найважливіші відносини і потре-бують негайного ухвалення. Це закони, що містять норми про норми. Наприклад, Закон України від 17 грудня 1997 р. «Про ратифікацію Конвенції 1990 року про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію прибутків, отриманих злочинним шляхом». До цієї групи законів можна віднести закони про правові акти з наведенням у ньому 'їх переліку і нормативних характеристик [, с.318-319].

Забезпечуючі (оперативні) закони не можуть існувати поза іншими законами, тобто тими, що ними вводяться в дію, і між-народними договорами, що потребують ратифікації.

Види законів за строком дії:

1) постійні — закони, що діють без обмеження строку;

2) тимчасові — закони, що діють з обмеженням строку (напри-клад, закони «Про оподатковування», «Про бюджет на 2006 рік»);

3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) — ухвалю-ються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окре-мих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни). Їх особливість полягає в тому, що вони при-пиняють дію інших законів. Так, введення воєнного стану при-пиняє дію Кодексу законів про працю.

Види законів за суб'єктами законотворчості.—

ухвалені громадянським суспільством (народом) у резуль-таті референдуму;

ухвалені законодавчим органом держави.

Види законів за межами дії:—

закони України;

закони Автономної Республіки Крим.

Види законів за структурною формою:—

кодифіковані;—

некодифіковані.

До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи за-конів, які є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація.

Види законів за галузевою ознакою:—

конституційно-правові;—

цивільно-правові;—

адміністративно-правові тощо.

Є ще й міжгалузеві (комплексні) — про охорону здоров'я, у освіту та ін.

Види законів за сферами суспільного життя:—

закони в галузі регулювання економіки;—

закони в галузі регулювання політики;—

закони в галузі регулювання соціальної сфери;—

закони в галузі регулювання військової сфери та ін.

Серед основних'напрямків розвитку законодавства України можна виділити такі:—

розроблення нових законів, необхідність яких випливає з Конституції України;—

приведення поточних законів у відповідність до Основного Закону;—

адаптація поточних законів до норм європейського і між-народного права.

2.3. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави

Саме поняття конституції в перекладі з латині означає вста-новлення, заснування, устрій. У Давньому Римі так іменували окремі акти імператорської влади [, с.127].

Поява конституцій як основних законів держави пов'язана з