розвитком буржуазних відносин, утвердженням у влади бур-жуазії, формуванням громадянського суспільства, виникненням буржуазної держави. Саме породжені громадянським сусльством конституції і сьогодні є зразком для конституційної конотворчості молодих держав. Перші акти конституційного типу були ухвалені в Англії, проте ній відсутня конституція в звичайному розумінні цього слова: лісний основний закон, який регулює як найважливіші сторони внутрішньої організації держави, суспільного устрою, так і права і свободи громадян. Якщо сучасна Велика Британія має некодифіковану конституцію, яку складають численні не пов'я-зані між собою акти, ухвалені з XIII по XX ст., то першою коди-фікованою конституцією (що становить єдиний основний закон із внутрішньою структурою) можна назвати Конституцію США 1787 р., яка діє й сьогодні. В Європі першими писаними кон-ституціями були конституції Польщі та Франції 1791 р. В Укра-їні була розроблена, але не стала чинною Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
Конституція України відповідно до її ст. 160 набрала чинності з дня її ухвалення Верховною Радою України — 28 липня 1996 р. Моментом вступу в дію Конституції України є оголошення ре-зультатів голосування за проект Конституції України в цілому на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави, який має вищу юридичну чинність, через який (відпо-відно до багатовікового досвіду і прагнень народу) затверджу-ються основи суспільного і державного ладу і механізми їх дії, спрямовані на зміцнення держави і забезпечення прав і свобод громадян.
Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції:
1. Конституція має основний, установчий характер: закріп-лює основи суспільно-економічного ладу держави, її форму прав-ління, форму національно-територіального устрою, організацію і систему державної влади і місцевого самоврядування, встанов-лює принципи їх функціонування, визначає основні права, сво-боди і обов'язки людини і громадянина, створює політико-правові умови формування структур громадянського суспільства, встановлює принципи законності та правопорядку.
2. Конституція має всеосяжний об'єкт регламентації та впливу. Так, Конституція України 1996 р. якісно відрізняється від попе-редньої Конституції УРСР обсягом регулювання широкого кола суспільних відносин — політичних, соціальних, духовно-куль-турних, закріпленням нового статусу особи і громадянина, сус-пільства і держави, органів державної влади і самоврядування, принципів роботи державного апарату та ін. Конституційні но-рми є вихідними (первинними), засадними началами для діяль-ності державних органів і посадових осіб, політичних партій, громадських організацій і громадяни [, с.54].
3. Конституція має народний характер: виражає інтереси громадянського суспільства (народу) і повинна служити йому. Вона є насамперед конституцією громадянського суспільства, а не лише держави.
4. Конституція має гуманістичний характер: розглядає права людини як найважливішу цінність безпосередньо для самої лю-дини. У ній втілено світові стандарти прав людини, встановлено межі втручання держави у приватне життя громадянина, механі-зми забезпечення його прав і свобод. До основи визначення прав і свобод людини і громадянина в Конституції покладено понят-тя людської гідності.
Цінно, що Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допуска-ється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22);
5. Конституція має реальний характер: фіксує фактично існу-ючу систему суспільних відносин, правопорядок, які склалися на момент її ухвалення.
6. Конституція має прогностичний характер: містить знач-ний потенціал розвитку основних інститутів громадянського су-спільства, демократичних інститутів публічної влади. В основу перспективної концепції Конституції України покладено досяг-нення вітчизняної та світової конституційно-правової думки і практики, наприклад, побудова демократичної, соціальної, пра-вової держави. Конституція є своєрідним політико-юридичним путівником, компасом суспільних відносин.
7. Конституція має найстабільніший характер порівняно з іншими законами.
Юридичні ознаки (властивості) конституції як основного за-кону:
1. Конституція є актом найвищої юридичної сили (верховний акт). На її основі мають прийматися закони та інші норматив-но-правові акти, а також укладатися та ратифікуватися міжна-родні договори.
2. Конституція становить базу для поточного законодавства і формування правової системи держави. Поточне законодавство розвиває положення конституції. Як юридична база законодав-ства конституція — серцевина всього правового простору краї-ни, виток формування її правової системи, орієнтир її вдосконалення. Її верховенство в національній правовій системі поля-гає у визначенні взаємозв'язку і узгодженості напрямків розвит-ку правової культури, юридичної практики й інших ланок пра-вової системи, стимулюванні гармонізації галузей права і систе-матизації законодавства.
3. Конституція містить норми прямої дії, які відповідають ос-новним стандартам сучасного міжнародного права і не потребу-ють будь-яких додаткових законів і постанов для їх застосуван-ня. Пряма дія конституції властива не лише Конституції Украї-ни, але й Конституції Автономної Республіки Крим (ухвалена в 1998 р., набрала чинності в 1999 р.), норми якої є нормами пря-мої дії в межах її території. Пряма дія Конституції служить гаран-том охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина.
4. Конституційні норми мають вищий ступінь нормативної концентрації та ціннісної орієнтації, ніж суміщена дія конститу-ційних і поточних норм. Конституційні норми не розчиняються в комплексі останніх, а мають визначальне значення в норматив-ній регламентації суспільних відносин.
5. Конституція має особливу процедуру ухвалення і зміни. Для Конституції України вона визначена в розділі XVIII (2/3 квалі-фікованої більшості).
6. Конституція має складний дворівневий механізм власної ре-алізації: а) рівень реалізації конституції в цілому; б) рівень реа-лізації її конкретних норм.
Суворе і точне дотримання конституції — найвища норма поведінки всіх громадян, громадських об'єднань, комерційних організацій, державних органів і посадових осіб [, с.198].
Саме конституція, конституційні норми, а також зміни та допо-внення, що вносяться до них, складають теоретичну конституцію країни (наказує те, що має бути). Вона може як збігатися, так й розбігатися з фактичною конституцією або конституцією у мате-ріальному сенсі (те, як є насправді).
Розділ 3.