3.1. Поняття законодавчого процесу

Законодавчий процес — це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій — самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій.

Відразу ж застережемо, що законодавчий процес як юридич-не поняття слід відмежовувати від законотворчості як загально-соціального явища. Законодавчий процес, як і будь-який юридич-ний процес, має два значення: (1) порядок діяльності, спрямо-ваної на створення закону; (2) сама ця діяльність.

Законотворчість — ширше поняття: воно не вичерпується власне створенням законів, а охоплює і діяльність, пов'язану зі створенням закону, і оцінку його ефективності, і можливе пода-льше коригування (зміна, доповнення).

Формування юридичного мотиву (державної волі) про необхід-ність регулювання правовими нормами певної групи, роду або виду суспільних відносин у результаті аналізу фактичного стану політики, економіки, соціальної сфери — це стадія, скоріше, законотворчості, ніж законодавчого процесу. Органи, організа-ції, особи, що займаються виявленням потреби в законодавчому врегулюванні, не завжди можуть бути учасниками правовідно-син, які складають юридичний процес. Та й законодавчий про-цес проходить у формах, які суворо встановлені законами або парламентськими регламентами, тоді як потреба в тій чи іншій законотворчості встановлюється у різні способи, використову-вані в юридичній, політичній, соціологічній та інших науках [, с.261].

3.2. Стадії законодавчого процесу

Законодавчий процес має низку стадій.

І. Передпроектна стадія.

1. Законодавча ініціатива — внесення проекту закону в офі-ційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Відповідно до Конституції України, право законодавчої ініціативи в парла-менті належить Президенту, народним депутатам, Кабінету Мі-ністрів, Національному банку. Президент має право вносити законопроект позачергово.

Проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обгрунтування необхідності їх розробки або ухва-лення [, с.180-181].

II. Проектна стадія.

2. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включен-ня відповідної пропозиції до плану законопроектних робіт.

3. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді; створення для цих цілей комісій, робочих груп у складі депутатів, представників зацікавлених гро-мадських організацій, вчених-юристів та ін. Початкова розроб-ка проекту провадиться фахівцями за конкурсом, дорученням або договором.

4. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залу-ченням зацікавлених організацій, дороблення і редагування про-екту.

5. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження: розгляд поправок; виявлення думок зацікавлених осіб про проект і одер-жання їх пропозицій щодо вдосконалення, доробки проекту; ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; роз-гляд альтернативних проектів. У необхідних випадках — вине-сення проекту: а) на обговорення широкого кола кваліфікова-них спеціалістів шляхом проведення парламентських слухань, конференцій, «круглих столів» та ін.; б) на всенародне обгово-рення.

III. Стадія ухвалення законопроекту.

6. Ухвалення законопроекту в результаті голосування (в Укра-їні звичайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні — 2/3 від конституційного складу Верховної Ради) і підготування відповідної постанови законодавчого органу про вступ закону в силу. Тексти законів, ухвалені Верховної Радою, у 5-денний строк підписуються Головою Верховної Ради і невід-кладно передаються на підпис Президентові України.

IV. Засвідчувальна стадія.

7. Санкціонування (підписання) закону главою держави (пре-зидентом) в установлені конституцією строки (в Україні — 15 днів).

V. Інформаційна стадія.

8. Промульгація закону — це не лише підписання його гла-вою держави, а й видання спеціального акта, який містить, зок-рема, розпорядження про офіційне опублікування закону. Про-мульгація закону здійснюється зазвичай актом глави держави — указом, наказом та іншими подібними документами, текст яко-го в офіційних виданнях передує тексту закону, що промульго-вується'.

В Україні — це підписання закону Президентом, підготовка постанови Верховної Ради про порядок введення в дію даного закону і офіційне його опублікування. Текст постанови Верхов-ної Ради в офіційних виданнях передує тексту закону, що про-лульговується.

Стаття 73 Конституції Італійської Республіки містить з цього питання ти-пове для більшості країн положення: «Закони промульговуються Президен-том Республіки протягом місяця від дня їх затвердження. Якщо Палати, кожна абсолютною більшістю своїх членів проголошує закон терміновим, то він промульговується у строк, зазначений у цьому законі. Закони публі-куються після промульгації і набирають чинності на п'ятнадцятий день пі-сля публікації, за винятком випадків, коли сам закон встановлює інший строк».

9. Включення закону до Єдиного державного реєстру норматив-них актів, де вказується наданий йому реєстраційний код.

10. Опублікування закону — друк його тексту з усіма реквізи-тами в офіційних друкарських виданнях (в Україні — «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», газети «Голос України», «Юридичний вісник України»).

Можливий додатковий етап на другій стадії після ухвалення законопроекту парламентом і передачі його главі держави на підпис.

У багатьох країнах (США, Індія, Україна та ін.) існує право «відкладеного вето» президента.

В Україні, зокрема, Президент може скористатися своїм пра-вом відкладеного вето і повернути закон із своїми зауваженнями і пропозиціями Верховній Раді для повторного розгляду. Саме вето об'єктивно може ставати стадією законотворчого процесу, яка має позапарламентський характер. Проте вето переборюєть-ся у парламенті.

Якщо під час повторного розгляду закон ухвалюється не мен-ше ніж 2/3 голосів установленого Конституцією складу Верхов-ної Ради, Президент зобов'язаний підписати його й представи-ти до офіційного опублікування протягом 10 днів.

На всіх стадіях законодавчої діяльності необхідним є вивчен-ня і використання громадської думки, врахування рівня право-свідомості громадян.

Для докладного вивчення законодавчої процедури в Україні необхідно звернутися до Регламенту Верховної Ради України — нормативного акта, що містить систему правил, які визначають процедуру діяльності українського парламенту [, с.318].

ВИСНОВКИ

Правовий акт — акт-волевиявлення (рішення) уповноваже-ного суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомо-гою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних