Закон — нормативно-правовий акт представницького вищо-го органу державної влади (або громадянського суспільства (без-посередньо народу), який регулює найважливіші питання сус-пільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої за-конодавчої процедури.

Теорія закону сформулювала такі основні і найважливіші ознаки закону. 1. Закон приймається тільки вищими представницькими органами державної влади - парламентом країни або всенародним голосуванням (референдумом). 2. Закон регулює основні, найбільш значимі, найважливіші суспільні відносини, обумовлені винятковою компетенцією вищого органа державної влади. При правовому регулюванні, здійснюваному законом, останній повинний бути точним, чітким і ясним. 3. Закон володіє вищою юридичною чинністю в правовій системі країни. Будь-який інший правовий акт, виданий не на підставі і не на виконання закону, а тим більше не відповідний, або такий, який суперечить закону, скасовується у встановленому порядку. 4. Закон є нормативним актом, тобто встановлюючим загальні правила поводження (норми), обов'язкові для всіх громадян, державних органів, громадських організацій і установ, посадових осіб (або для фізичних і юридичних осіб, зазначених у самому законі). 5. Регулюючи відповідні суспільні відносини, закон найбільше стійкий, стабільний і піддається зміні, доповненню або скасуванню лише у виняткових випадках у силу об'єктивної суспільної необхідності. 6. Закон приймається в особливому порядку, передбаченому Конституцією і регламентом парламенту.

Конституції — основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, пра-ва і свободи громадян.

Конституційні закони: закони, на які посилається конституція або необхідність ух-валення яких прямо передбачена чинною конституцією; закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної консти-туції.

Звичайні закони — регламентують певні і обмежені сфери успільного життя відповідно до конституції. Це значна за кіль-кістю і рухлива група законів, які приймаються простою більші-стю голосів. Звичайні закони вельми різноманітні за змістом.

Забезпечуючі (оперативні) закони — нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються між-народні договори та ін.

Законодавчий процес — це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій — самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій.

Список використаної літератури

Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

Алексеев С.С. Теория права. — М., 1995.

Гусарєв С. Д., Олійник А. Ю., Слюсарето О. Л. Загальна теорія держави і права (терміни, визначення, елементи змісту). Навчальний посіб-яик.- К.: НАВСУ, 2000.

Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

Коментар до Конституції України. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 1996.

Конституційне право України: Підручник. - Видання друге, доповнене / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 2000.

Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атака, 2006.

Кравченко В.В., Сербан Ф.І. Конституційне право України (те-матичний словник термінів та визначень). Навчальний посібник. - К., 1996.

Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуля-ции. — М., 1986.

Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. проф. М. Н. Марченко. — Том 1. Теория государства. — М.: Издательство "Зерцало", 1998.

Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева – М.: Юрист, 1996.

Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. Дел, 2000.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Харків: Консум, 2001.

Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. проф. М. Н. Марченко – М.: Юридический колледж МГУ, 1995.