Курсова робота

«Злочини проти властності»

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Поняття і види злочинів проти власності

1.1. Об'єкт і предмет посягання злочинів проти власності та суб'єкт їх вчинення.

1.2. Види злочинів проти власності за формою вини, корисливі та некорисливі злочини.

Розділ 2. Злочини проти власності за способом їх вчинення.

2.1. Таємно і відкрито.

2.2. З насильством і без насильства.

2.3. З проникненням і без проникнення.

Розділ 3. Кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності

2.1. Повторність і рецидив злочинів проти власності та їх кваліфікація.

2.2. Розмір заподіяної шкоди як кваліфікуюча ознака злочинів проти власності

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Одним із важливих напрямів розбудови України як незалежної демократичної держави є протидія злочинності. Успіх у цій діяльності значною мірою залежить від теоретичних розробок протидії окремим видам злочинності. При цьому важливо досліджувати діюче кримінальне законодавство та практику його застосування в сучасних умовах дії нового кримінального законодавства України.

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, тому в кримінальному кодексі їх і виділили в окремий розділ (Розділ VI). За способом вчинення, предметом злочину, іншими об'єктивними, а також суб'єктивними ознаками злочини проти власності можна поділити на три групи:

1) діяння, які характеризуються протиправним корисливим оберненням на свою користь чи користь інших осіб чужого майна, яке заподіює пряму шкоду власникові і здійснюється, як правило, проти волі власника;

2) діяння, які характеризуються протиправним, як правило корисливим заподіянням шкоди власникові без обернення на свою користь чи користь інших осіб чужого майна (без заподіяння прямих збитків власникові) або з оберненням на свою користь майна, яке не є чужим (є нічийним);

3) некорисливі посягання на власність, пов'язані з заподіянням майнової шкоди власникові іншим чином. 

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Метою дослідження є визначення юридичних підстав кримінальної відповідальності за злочини проти власності, передбачених ст.ст. 185 – 198 КК України,

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі зосереджено увагу на вирішенні таких завдань:

1) дослідити поняття та види злочинів проти власності;

2) розкрити кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності;

Об'єктом дослідження є законодавство України, що регулює суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном, а його предмет – проблемні питання злочинів проти власності.

Методи дослідження. Методи дослідження обрані відповідно до мети, завдань, об'єкта та предмета дослідження. В основу покладені методи діалектики та матеріалізму. 3 їх допомогою визначені підходи до розгляду об'єкта та предмета дослідження. Застосування історичного методу дозволило простежити розвиток законодавства щодо кримінальної відповідальності за злочини проти власності в різні періоди в колишньому Радянському Союзі яке поширювалось і на територію України, та в сучасній Україні.

Формально-логічний і метод системного аналізу дали можливість проаналізувати елементи та ознаки складів злочинів, передбачених ст.ст. 185 – 198 КК України, і дати їм оцінку, визначити критерії розмежування їх між собою та від суміжних злочинів.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.

Розділ 1. Поняття і види злочинів проти власності

1.1. Об'єкт і предмет посягання злочинів проти власності та суб'єкт їх вчинення

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільш цінних соціальних благ – право власності.

Право власності – це, відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про власність", врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. [4] Цей закон визначає, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відповідно до Конституції України від імені українського народу права власника на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійснені. Право власності є непорушним. Це засвідчує, зокрема, Конституція України (ст. 41) [1], Цивільний кодекс України (ст.ст. 316, 317, 321) [3].

Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Тому кримінальне законодавство також охороняє всі форми власності, що існують в Україні [4].

Злочини проти власності часто іменують майновими злочинами. Така назва пов'язана з предметом їх посягання, який найчастіше становить майно. До речі, у перших кримінальних кодексах нашої держави посягання на власність так і називались – майнові злочини [11].

Передбачення в одному розділі Особливої частини КК України відповідальності за всі посягання на власність незалежно від її форми забезпечує всім суб'єктам права власності однаковий кримінально-правовий захист, як того вимагають Конституція України, Закон України "Про власність" та ЦК України.

Небезпечність злочинів проти власності, важливість її охорони кримінально-правовими засобами визначається тим, що вона є важливою соціальною цінністю: нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.

Об'єктом злочинів проти власності є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Родовим об'єктом злочинів проти власності є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном.

Додатковими обов'язковими об'єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна) виступають здоров'я, життя, психічна або фізична недоторканість людини. При знищенні чи пошкодженні майна додатковими факультативними об'єктами можуть виступати громадський порядок екологічна безпека.

Єдність об'єкта – відносин власності