Реферат на тему:
Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж
В умовах науково-технічного прогресу інформація стає об'єктом специфічних суспільних відносин, що виникають з приводу її накопичення, зберігання, обробки та захисту. Однак широке впровадження комп'ютерних технологій призводить не лише до позитивних наслідків - реалії сьогодення зумовлюють поширення правопорушень особливо у сфері використання глобальної мережі Internet, появи нової гілки злочинів - так званих "комп'ютерних злочинів".
Виходячи з правової доктрини кримінального права в Україні, категорія “комп’ютерні злочини” містить у собі всі протизаконні дії, якщо електронне опрацювання інформації було знаряддям їх вчинення та предметом посягання. Тобто проблематику досліджень становить широке коло правопорушень: викрадання інформації, шахрайство з кредитними пластиковими картками; незаконне використання банківської мережі електронних платежів; порушення авторських прав розробників комп’ютерних програм та ін.
На думку фахівців з питань інформатизації та правового регулювання інформаційних відносин, комп’ютери є багатообіцяючим знаряддям вчинення таких злочинів, як тероризм, шпигунство, шахрайство, крадіжка, дитяча порнографія тощо. За офіційною статистикою Інституту Комп’ютерної безпеки (Computer Security Institute), у 2000 році тільки в США економічні збитки від комп’ютерних злочинів склали 265,6 млн. дол. США [1]. У Франції щорічні втрати банків досягають 1 млрд. франків на рік і кількість таких злочинів збільшується на 30-40%. У Німеччині “комп’ютерна мафія” викрадає за рік близько 4 млрд. Марок. У Великобританії лише асоціація страхових компаній несе збитки на суму понад 1 млрд. фунтів стерлінгів на рік.
Проблема боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій, безумовно, пов’язана із загальною проблемою захисту інформації, та особливістю інформації як об’єкта правовідносин [2]. Особливу увагу, на наш погляд, при вирішенні цієї проблеми треба приділити суспільним відносинам, що виникають з приводу права власності на інформацію і похідних від неї. Така особливість відбивається і на ознаках інформації як предмета протиправних посягань. При цьому необхідно визначити шляхи і засоби захисту інформації, права та обов’язки суб’єктів інформаційних відносин, які виникають у зв’язку зі збиранням, використанням, обробкою та захистом інформації, а також передбачити відповідальність за протиправні діяння у сфері захисту інформації.
Особливо гостро це питання підіймається у контексті розвитку інформаційних відносин та, на жаль, обумовленої ним появи нової гілки правопорушень. Для забезпечення вирішення цієї проблеми у 1994 році був прийнятий Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах”, покликаний встановити правові засади забезпечення реалізації те непорушності права власності на інформацію в вищезгаданому аспекті.
Критично розглядаючи розділ XVI “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж”, нового КК України [3], треба звернути увагу на ряд недоліків.
Одним з найголовніших недоліків є використання термінів, які не узгоджені з чинним інформаційним законодавством. Так, вже в назві розділу використовується термін “електронно-обчислювальних машин” замість прийнятого в законі України “Про інформацію” терміну “автоматизована система”. Таке неузгодження може призвести до значної плутанини при коментуванні та використанні статей цього розділу.
Недостатньо зваженою є спроба нового КК України перенести статтю 1981 попереднього КК України в практично незміненому вигляді у ст.361. Головним недоліком цього ми вважаємо спробу об’єднати однією нормою два посягання, що характеризуються різними об’єктами:
незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів);
розповсюдження комп’ютерного вірусу.
Наступним і найголовнішим недоліком є використання в назві ст.363 КК України термінів, що не віддзеркалюють специфічність посягань на інформацію, без відповідного їх уточнення чи тлумачення диспозиції статті. Крім того є недоцільним перевантаження ст.362 КК диспозиції зазначених діянь, що можуть бути кваліфіковані за загальними нормами, наприклад, вимаганням комп’ютерної інформації. Специфічність предмету посягання в даному випадку не є достатньою для такої спеціалізації.
На основі проведеного аналізу пропонується внести певні зміни в чинне законодавство, а саме:
Викласти назву розділу XVI у такій редакції “Злочини у сфері використання комп’ютерів, автоматизованих систем та комп’ютерних мереж”, а статті у наступній редакції:
Статтю 361 “Порушення порядку обігу технічних засобів та програмного забезпечення, призначених для отримання несанкціонованого доступу до комп’ютерів, автоматизованих систем та комп’ютерних мереж” .
(1) “Розповсюдження технічних засобів, призначених для отримання несанкціонованого доступу до комп’ютерів, автоматизованих систем та мереж, - карається…
(2) Розповсюдження складників, що можуть використовуватись при виготовленні технічних засобів, призначених для отримання несанкціонованого доступу до комп’ютерів, автоматизованої систем та мереж, якщо винна особа була обізнана про намір чи можливість їх подальшого використання із злочинною метою, - карається…
(3) Розповсюдження програмних засобів, призначених для отримання несанкціонованого доступу чи порушення роботи комп’ютерів, автоматизованих систем та мереж, - карається…”
Статтю 362 “Посягання на комп’ютерну інформацію” .
(1) “Навмисне знищення, блокування чи модифікація комп’ютерної інформації, що призвели до тяжких наслідків, — карається …
(2) Навмисне знищення, блокування чи модифікація комп’ютерної інформації з обмеженим доступом, — карається…
(3) Навмисне порушення режиму доступу до комп’ютерної інформації з обмеженим доступом, яке призвело до її витоку, знищенню чи модифікації, — караєтся…”.
Статтю 363 “Порушення правил експлуатації автоматизованих систем чи комп’ютерних мереж”.
(1) “Навмисне порушення правил користування автоматизованою системою чи комп’ютерною мережею, якщо це призвело до знищення, модифкації чи витоку інформації з обмеженим доступом, — карається…
(2) Навмисне порушення права вповноваженої власником особи на використання ресурсів комп’ютера, автоматизованої системи чи мережі, що завдало цій особі значної шкоди, — карається…
(3) Злочинне недбальство особи, яка повинна здійснювати нагляд за додержанням правил користування автоматизованою системою чи комп’ютерною мережею, якщо це призвело до знищення, блокування, модифікації чи витоку інформації з обмеженим доступом, — карається…”.
Для розуміння змісту
