Враховуючи, що розробка подібних програм дуже поширена, насамперед, серед підлітків, на наш погляд, буде доцільно встановити настання відповідальності за цією статтею лише з 18 років, коли особа вже може усвідомлювати неприпустимість подібних вчинків. Для покарання осіб віком від 16 до 18 років пропонуємо ввести аналогічну норму в кодекс України про адміністративні правопорушення.

Необхідною ознакою для настання відповідальності має бути умисна форма вини в вигляді прямого умислу.

“Посягання на комп’ютерну інформацію” (ст.362) вже відносяться до суто “комп’ютерних” злочинів. Саме вони складають більшість в масиві правопорушень, що посягають на безпеку інформаційних відносин .

Під комп’ютерною інформацією слід розуміти сукупність усіх даних і програм, які використовуються в АС або містяться на машинних носіях як елементах АС, що ідентифікується i має власника. Інформація, що ідентифікується це зафіксована на машинному носії інформація з реквізитами, які дозволяють її ідентифікувати.

Обумовлена об’єктивними чинниками тенденція зростання їх кількості потребує, відповідно до ч.1 ст.47 Закону України “Про інформацію”, встановлення дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності. На наш погляд, враховуючи кількість таких правопорушень, встановлення кримінальної відповідальності буде доцільним лише у випадках заподіяння великої шкоди, тобто склади відповідних злочинів за конструкцією повинні бути матеріальними.

Встановлення формального (за конструкцією) складу злочину є необхідним лише у випадку вчинення передбачених діянь по відношенню до інформації з обмеженим доступом, оскільки:

ця інформація є особливо цінною;

вона найчастіше захищена за допомогою певних програмних чи технічних засобів.

Тому отримання несанкціонованого доступу до неї завжди супроводжується порушенням системи захисту, що вказує на підвищену суспільну небезпеку з боку винної особи, адже вина в цьому випадку може бути лише у вигляді прямого умислу.

При відсутності злочинних наслідків, або при незначних розмірах заподіяної шкоди особа повинна нести адміністративну відповідальність. Потерпілий в такому випадку має право подати позов, що має бути вирішений в порядку цивільного судочинства. Дисциплінарна відповідальність наставатиме за вчинення подібних діянь (при відсутності злочинних наслідків) спеціальним суб’єктом – персоналом, що обслуговує автоматизовані системи, співробітниками відділів чи інших структурних одиниць, обсяг професійних обов’язків яких включає обробку інформації чи надання інформаційних послуг.

Безпосереднім об’єктом злочину є право власності на інформацію, тобто порушене право власника на володіння, використання чи розпорядження інформацією. Тлумачення цього терміну, в контексті використання автоматизованих систем, міститься у ст.1 Закону України “Про захист інформації в автоматизованих системах”: “…інформація в АС - це сукупність усіх даних і програм, які використовуються в АС незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення…”

(1) Навмисне знищення, блокування чи модифікація комп’ютерної інформації, що призвело до тяжких наслідків;

(2) навмисне знищення, блокування чи модифікація комп’ютерної інформації з обмеженим доступом.

Проявом об’єктивної сторони складу цього злочину є дії в вигляді знищення, блокування чи модифікації інформації.

В контексті цього розділу під знищенням інформації слід розуміти її втрату, коли інформація в АС перестає існувати для фізичних і юридичних осіб, які мають право власності на неї в повному чи обмеженому обсязі. Як блокування інформації треба розглядати припинення доступу до інформації. Такі дії можуть виражатись, наприклад, в електромагнітному, лазерному і іншому впливі на носії інформації, в яких вона матеріалізується, або по яких вона передається; в формуванні сигналів полів засобів і блоків програм, вплив яких на інформацію, її носії і засоби технічного захисту викликає порушення цілісності інформації, її знищення чи модифікації, у включенні до бібліотек програм спеціальних програмних блоків, зміни програмного забезпечення і інших подібних діях, що призводять до порушення цілісності інформації.

Модифікація інформації - це зміна її змісту, порушення її цілісності, в тому числі і часткове знищення.

Що ж до режиму доступу до інформації, то його встановлення регламентується статтею 28 Закону України “Про інформацію”. Ним визнається передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом, яка, відповідно до свого правового режиму, буває конфіденційною і таємною. Відповідно до ст. 30 цього закону конфіденційною інформацією є відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, мають право самостійно визначати режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров’ю людей.

До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Під тяжкими наслідками тут і надалі пропонуємо розуміти завдану злочинними діями шкоду (прямі та непрямі збитки), розмір якої дорівнює чи перевищує 100 мінімальних неоподаткованих доходів громадян.

Склад цього злочину характеризується наявністю загального суб’єкту. Вчинення таких дій особою, обсяг професійних обов’язків якої включає зберігання чи обробку такої інформації повинно визнаватись кваліфікуючою ознакою, що обтяжує відповідальність.

Виходячи безпосередньо з формулювання диспозиції статті, формою психічного ставлення особи до скоєних нею злочинних дій має