Вивчення особистості в дошкільному віці

курсова робота з психології

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.

Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє.

Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як "хорошої" або ж невдоволення від її оцінки як "поганої". Таке емоційне передбачення грає вирі-шальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника (О.В. Запорожець).

Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування.

Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо.

Орієнтація поведінки дошкільника на дорослого зумовлює розвиток її довільності, оскільки тепер постійно зіштовхуються як мінімум два бажання: зробити щось безпосередньо ("як хочеться") чи діяти відповідно до вимог дорослого ("за зразком"). З'являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистісною.

Поступово розвивається певна ієрархія мотивів, їх супідрядність. Діяльність дитини тепер зумовлюється не окремими спонуканнями, а ієрархічною системою мотивів, у якій основні та стійкі набувають провідної ролі, підпорядковуючи ситуативні пробудження. Пов'язано це з вольовими зусиллями, потрібними для досягнення емоційно привабливої мети.

Дошкільник робить перші кроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості. Об'єктами самопізнання є окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особистісні якості.

З розвитком довільності психічних процесів стає можливим їх усвідомлення, що служить основою саморегуляції.

Вивчення цих змін, а також процесу становлення особистості дошкільника є важливим елементом роботи психолога, оскільки для кожної дитини процес становлення особистості є унікальним, а тому можливі порушення цього процесу є також унікальними, і коли необхідні якість коректуючі заходи, необхідно знати точно, що саме спричинило порушення.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає психодіагностика особистісного розвитку дитини.

Предмет дослідження – особливості методів вивчення особистості в дошкільному віці.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми методів вивчення особистості в дошкільному віці.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Гіпотезу дослідження можна сформулювати наступним чином:

Особливості методів вивчення особистості в дошкільному віці проявляються у комплексі індивідуальних, особистісних та суб'єктивних якостях конкретної дитини.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дослідження можна при роботі психолога в дошкільному навчальному закладі.

Розділ 1. Проблема методів вивчення особистості дошкільників у психології

1.1. Розвиток особистості дошкільника

1.1.1. Засвоєння етичних норм

З погляду формування дитини як особистості дошкільний вік можна розділити на три частини. Перша відноситься до віку три-чотири роки і переважно пов'язана зі зміцненням емоційної саморегуляції. Друга охоплює вік від чотирьох до п'яти років і торкається етичної саморегуляції, а третя відноситься до віку близько шести років і включає формування ділових особистісних якостей дитини [15, 158].

У дошкільному віці діти починають керуватися в своїй поведінці, в оцінках, що даються собі та іншим людям, певними етичними нормами. У них формуються більш-менш стійкі моральні уявлення, а також здатність до етичної саморегуляції.

Джерелами моральних уявлень дітей є дорослі, які займаються їх навчанням і вихованням, а також однолітки. Етичний досвід від дорослих до дітей передається і засвоюється в процесі спілкування, спостереження і наслідування, через систему заохочень і покарань. Спілкуванню належить особлива роль у розвитку особистості дошкільника. Знаючи історію і зміст міжособистісних контактів дитини в дошкільному віці, ми можемо багато що зрозуміти в її становленні як особистості. Спілкування пов'язане із задоволенням однойменної потреби, яка виявляється досить рано. Її вираженням є прагнення дитини до пізнання себе й інших людей, до оцінки й самооцінки. Уважний розгляд того, як в онтогенезі розвивається спілкування, який характер воно приймає при включенні дитини в різні види спільної з іншими людьми діяльності, допомагає краще з'ясувати ті можливості, які з віком відкриваються для розвитку особистості.

У дошкільному дитинстві, як і в дитинстві і ранньому віці, одну з головних ролей в особистісному розвитку дитини як і раніше грає матір. Характер її спілкування з дитиною безпосередньо позначається на формуванні у неї тих або інших особистісних якостей і видів поведінки. Прагнення до схвалення з боку матері стає для дитини дошкільного віку одним із стимулів поведінки. Суттєвого значення для розвитку дитини набувають оцінки, які їй і її поведінці дають близькі дорослі люди.

Одними з перших дітьми засвоюються норми і правила так званої "побутової" поведінки, культурно-гігієнічні норми, а також норми, пов'язані з ставленням до своїх обов'язків, з дотриманням режиму дня, з поводженням з тваринами і речами. Останніми з етичних норм засвоюються ті, які стосуються поводження з людьми. Вони найбільш складні і важкі для дитячого розуміння, і дотримання їх на практиці дітям дається важко.