Участь у засіданнях Комісії може також брати представник Польської банківської асоціації.

Мета банківського нагляду полягає у забезпеченні безпеки зберігання коштів на банківських рахунках та дотримання банками положень вказаних законів, статутів банків та постанов щодо прав на заснування таких банків.

При здійсненні банківського нагляду Комісія вживає заходів, які включають аналіз платоспроможності, ліквідності та фінансової роботи банків, забезпечення під позики і кредити, своєчасність їх погашення (повернення), аналіз процентних ставок, що застосовуються при наданні позик, кредитів і банківських рахунків тощо.

Таким чином, як свідчить вивчення зарубіжного досвіду в більшості розвинених демократичних країн, банківський нагляд не є монополізованим, він не здійснюється тільки одним відомством – центральним банком. Держава суворо контролює діяльність банків, використовуючи для цього різноманітні механізми і важелі. Такий досвід заслуговує на увагу і впровадження у вітчизняну практику, оскільки стан банківського нагляду в Україні з боку держави, не відповідає реальній обстановці в економіці країни і значною мірою обумовив зростання злочинності у цій сфері.

Виходячи із викладеного, з метою зміцнення державного контролю за банками, на нашу думку, необхідно:

1. Національному банку України, Міністерству фінансів, Міністерству економіки, Міністерству юстиції, Міністерству внутрішніх справ та Службі безпеки України за участю Генеральної прокуратури України з урахуванням досвіду розвинених демократичних країн вивчити питання щодо:

доцільності створення в державі автономного органу по нагляду і регламентації банківської діяльності (Банківську комісію), до складу якої включити представників Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Міністерству фінансів, Казначейства, Міністерству економіки, Державної податкової адміністрації, ділових кіл, профспілок, кредитних установ та незалежних спеціалістів в області фінансів, економіки і внести відповідні зміни до проекту Закону України “Про банки і банківську діяльність”;

необхідності створення автономної служби банківського контролю в кожній області з розрахунку по 1 контролеру на область та 5 – 7 контролерів при Уряді України;

внесення змін і доповнень до Закону України “Про контрольно-ревізійну службу”, якими передбачити надання Контрольно-ревізійній службі України права фінансового контролю всіх комерційних структур, у тому числі банків.

2. Національному банку України разом з Аудиторською палатою України внести зміни і доповнення до Закону України “Про аудиторську діяльність” стосовно:

терміну надання Національному банку України аудиторських висновків про діяльність комерційних банків не пізніше 3-х місяців року, що настає за звітним (а не 9, як сьогодні);

внесення до статуту комерційних банків окремого положення про організацію внутрішнього аудиту;

надання Національному банку України права суттєво впливати на процедуру і порядок проведення аудиту комерційних банків, наділивши його, поряд з Аудиторською палатою України правом надавати ліцензію аудиторським організаціям для проведення аудиту банків, як це практикується в багатьох країнах;

надання Національному банку України права проводити ліцензування аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, оскільки Національний банк України – єдиний державний орган, повністю обізнаний з тим, якими професійними знаннями повинен володіти аудитор банку.

3. Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Національному банку, Міністерству юстиції України за участю Генеральної прокуратури України внести зміни і доповнення до Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо:

надання права спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних систем банків;

законодавчого вирішення питання про зобов’язання банківських та інших фінансових установ інформувати спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю про підозрілі або сумнівні операції;

забезпечення права доступу спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю або уповноважених на це осіб до банківської та комерційної таємниці;

механізму ідентифікації клієнта банку (фізичної чи юридичної особи), який подає документи для відкриття розрахункового рахунку та проведення банківських операцій. Для цього покласти обов’язки здійснення ідентифікації фізичних та юридичних осіб на відповідальних осіб банків, передбачивши відповідальність за неналежну перевірку і відкриття розрахункового рахунку фіктивній комерційній структурі або фізичній особі.

4. Національному банку України разом із зацікавленими міністерствами та відомствами прискорити розробку та подати до Верховної Ради України Проект закону України “Про кредит”.