Криміногенна ситуація та стан економіки в аграрному секторі України

Перехід України до ринкових умов господарювання через відсутність відповідного досвіду його здійснення і чітких методик щодо вибору раціональних форм діяльності підприємств агропромислового комплексу є складним процесом, сповненим рядом протиріч. Безперервні реформування, зміна правового поля, ринкові перетворення, перехід від одних схем управління до інших, створення нових господарських структур шляхом роздержавлення і приватизації, формування багатоукладної економіки в аграрному секторі, заснованої на різних формах власності, поки що не дали відчутних результатів та призвели до виникнення кризового стану у галузі.

Останнім часом намітилася тенденція прогресуючого спаду виробництва всіх видів продукції сільського господарства. У  році обсяг всієї продукції порівняно з  роком скоротився на 51,5у тому числі продукції рослинництва на 47,1і тваринництва на 55,8

Валовий збір зернових культур за цей період зменшився у ,1 рази (з 51  тис. т до 24  тис. т), у тому числі пшениці — у ,2 рази (з 30  тис. т до 13  тис. т), цукрових буряків — у ,1 рази (з 44  тис. т до 14  тис. т).

Широкого розповсюдження набула негативна тенденція скорочення посівних площ сільськогосподарських культур у господарствах усіх категорій.

Поряд зі скороченням посівних площ сільськогосподарських культур та валового збору сільськогосподарської продукції, знизилась урожайність зернових культур з ,1 ц з  га у  р. до 17,7 ц у  р., у тому числі озимої пшениці — з ,2 ц до 23,2 ц, ярої — з ,2 ц до 17,0 ц, цукрових буряків — з  ц до 156 ц, соняшника — з ,8 ц до 10,0 ц, картоплі — з  ц до 82 ц, овочів — з  ц до 111 ц.

Відмічається спад виробництва основних видів сільськогосподарської продукції на душу населення, зокрема, зерна у  рази, цукрових буряків — у 3, м’яса — у ,5, молока — у ,7, яєць — у ,8.

Для України буряківництво було провідною і, що найголовніше, прибутковою галуззю сільського господарства. У  — 1990 рр. вихід сировини у середньому становив 43,8 млн т щорічно. Для прикладу, Франція на той час вирощувала 26,3; США — 21,3; ФРН — 19,1; Польща — 10,1 млн т.

Найбільші площі посіву буряків припадали на Вінницьку, Полтавську, Хмельницьку, Черкаську, Кіровоградську, Сумську, Тернопільську та Київську області.

Україна, яка протягом багатьох років виробляла цукор не тільки для забезпечення внутрішніх потреб, але й для поставок на експорт, що давало значні надходження до державного бюджету, з  р. почала втрачати позиції лідера буряківництва в Європі. Якщо у  р. Україна експортувала цукру на 36 ,3 тис дол. США, то у  р. — на 14  тис. дол. менше. Проте, імпорт цукру-сирцю за цей період збільшився на 33 ,3 тис. дол. США. Сьогодні ця важлива галузь опинилася у критичному становищі, основними причинами якого є повна втрата державного впливу на економічні процеси у цукробуряковому виробництві та контролю за випуском і реалізацією продукції; відсутність обгрунтованої державної економічної політики у цукровій та суміжних підгалузях промисловості, а також недосконалість законодавства щодо ефективного функціонування виробництва у ринкових умовах; недостатнє фінансування технічних і матеріальних ресурсів; бартеризація економічних взаємовідносин між виробниками сировини і заводами; значне подорожчання енергетичних і матеріальних ресурсів, а також техніки для вирощування, збирання, транспортування і переробки цукрових буряків. Крім того, завезення до Росії та інших країн СНД сировини з тростини і вироблення з нього більш дешевого цукру сприяє витісненню з внутрішнього ринку вітчизняного цукру.

Через відсутність достатньої кормової бази (посівні площі кормових культур зменшилися у ,4 рази), поголів’я великої рогатої худоби скоротилося у ,3 рази (з 24  тис. голів у  р. до 10  тис. голів на початок 2000 р.), що є нижчим за рівень 1941 р. (10  тис. голів). Зрозуміло, що збільшення виробництва м’яса у цей період не відмічалося, навпаки, спостерігався щорічний його спад. Якщо у  р. було вироблено 4  тис. т м’яса, то у  р. лише 1  тис. т. Одночасно зменшився експорт живих тварин та продукції тваринництва з  ,3 тис. дол. США у  р. до 274 ,6 тис. дол. у  р., або на 62,5

Різко знижується рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції. У  р. рівень рентабельності зерна складав 275,1цукрових буряків — 29,5м’яса великої рогатої худоби — 20,6

Останнім часом сільськогосподарські підприємства всіх форм власності продають менше зерна заготівельним організаціям та переробним підприємствам, у  р. їм було продано 11  тис. т зерна пшениці, 3  тис. т кукурудзи, 1  тис. т ячменю, 178 тис. т гречки, 571 тис. т зернобобових та ін; у  р., відповідно, — 977, 7, 250, 4, 6 тис. т. Проте, більшість зерна реалізується на ринку та за бартерними угодами. У  році 37,5зерна (від загального обсягу реалізації) продавалося заготівельним організаціям, 19,2 — на ринку, 30,3 — населенню та 12,8 — за бартерними угодами. Тепер 33,7зерна продається за бартерними угодами, 30,2 — населенню, 25,2 — на ринку і лише 10,7 — заготівельним організаціям та переробним підприємствам. За таких умов в окремих регіонах України виникають проблеми з хлібом. У Дніпропетровській області на виробництво хліба у 2000 р. прогнозувалося використати на 389 тис. т зерна менше, Донецькій області — на 326, Луганській — на 90, Чернігівській — на 79. У цих регіонах необхідність у продовольчому зерні порівняно з  р. скоротилася на 20–50

Вартість продукції харчової промисловості, відвантаженої за бартерними угодами, тільки за перший квартал 2000 р., склала 403,6 млн грн. Високий рівень товарообмінних операцій зберігається на підприємствах тракторного та сільгоспмашинобудування (63,9цукрової (62,4та рибної (52,1промисловостей.

На фоні занепаду рослинництва і тваринництва у сільському господарстві скорочується парк тракторів, зернозбиральних комбайнів та вантажних автомобілів. Якщо у  році сільські господарства мали 495 тис. тракторів, 107 тис. зернозбиральних комбайнів та 296 тис. вантажних автомобілів, то у  р., відповідно, — 347, 70, 245 тис.

Спостерігається значний спад обсягів виробництва у тракторному та сільськогосподарському машинобудуванні. Якщо у  році в Україні вироблялося 136 тис. тракторів, 75,2 тис. тракторних сівалок, 73,3 тис. бурякозбиральних машин, то вже у  р., відповідно, — 5,0, 1,2, та 0,1 тис. Україні необхідно негайно відновити виробництво тракторів, автомобілів, енергетичного устаткування і т.ін. Задіяна при цьому індустрія дозволить відкрити інші виробництва і надасть знаряддя праці й технічні ресурси для всіх форм економіки.

Для того щоб господарські структури могли нормально функціонувати у ринкових умовах, має бути створено адекватне ринкове середовище. Серед фінансових важелів, які значно впливають на формування такого середовища, важливе місце належить кредитам. Без належного фінансового забезпечення ця галузь як товаровиробник