Великого резонансу набуло у  р. блокування роботи українського провайдера Internet “Глобал Юкрейн”. На декілька годин було паралізовано роботу багатьох клієнтів (державних установ, банків, підприємств та інших) цього провайдера завдяки тому, що російська фірма “Демос” буквально завалила “електронним сміттям” сервери “Глобал Юкрейн”, не даючи змоги передавати корисну інформацію [4].

Одним з найпоширеніших видів незаконного використання глобальної комп’ютерної мережі є несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем телефонного зв’язку, що дозволяє безкоштовно користуватися послугами міжнародних телефонних переговорів. У Чернігові у січні 2000 р. вперше в Україні розпочався судовий процес над групою осіб, які використовували для цього Internet. Управлінням СБУ у Донецькій області цього ж місяця було припинено протиправну діяльність аналогічної групи, до якої входили як громадяни України, так й іноземці [5]. Значної шкоди завдає провайдерам безоплатне використання Internet (QAT викрадення часу) шляхом отримання паролів. Відомі випадки розголошення цієї інформації співробітниками організацій, які надають такі послуги.

Internet — ідеальне середовище для розповсюдження програм-вірусів (QDV– програми-віруси). Вони можуть розповсюджуватися як через програмне забезпечення, так і шляхом електронної пошти. Резонансний комп’ютерний вірус, що одержав назву “Жучок любові” чи “Любовна лихоманка” (I-Worm. LoveLetter), з небаченою швидкістю поширився в усьому світі. “Епідемія” почалася в країнах Азії, однак швидко перекинулася на Європу і США, викликавши справжній хаос. Наприклад, “Любовна лихоманка” ледь не зірвала підрахунок голосів на виборах мера Лондона: інформація від виборчих округів надійшла із запізненням, де було паралізовано мережу урядового електронного зв’язку, робота найбільших банків, юридичних компаній. За заявою Уряду Великобританії, копії заражених листів з’явилися в системі електронної пошти Парламенту і Скотланд-Ярду. За підрахунками британської газети “Сан”, збиток в усьому світі склав 1,5 млрд дол. США.

Другий блок правопорушень пов’язаний зі змістом інформації.

Тут існують дві підгрупи. До першої можна віднести правопорушення, пов’язані зі змістом Web-сторінок. Відомі факти створення Web-сторінок для продажу зброї, організації віртуальних закладів для азартних ігор, розміщення дитячих порнографічних фото– та відеоматеріалів і т.ін. Так, у  р. на сервері компанії-провайдера Internet “Релком-Україна” було виявлено дитячу порнографію, яку розповсюджували у мережі Internet. Велика кількість сайтів, і особливо так званих електронних ЗМІ, підвищують свої рейтинги за рахунок надання скандальних політичних матеріалів, виконуючи при цьому конкретні фінансові замовлення [6].

В австралійському парламенті два роки тому було прийнято Закон про регулювання змісту у глобальній мережі. Серед інших обмежень, цей Закон передбачав і кримінальну відповідальність провайдерів Internet-послуг за фізичне розміщення (хостинг) забороненої інформації чи надання доступу до неї.

До другої підгрупи відносяться правопорушення у сфері інформації, що передається електронною поштою. Організоване злочинне угруповання з м. Дніпропетровська, члени якого вчинювали вбивства на замовлення, отримували імена своїх майбутніх жертв через Internet. Глобальна комп’ютерна мережа широко використовується для миттєвої передачі аудіо– та програмних продуктів з метою налагодження контрафактного виробництва з порушенням авторських та суміжних прав. Останнім часом відомі випадки передачі відеоінформаційних матеріалів. Це пояснюється тим, що прибутки від виробництва такої продукції перевищують торгівлю наркотиками. Як правило, отримані кошти використовуються терористичними організаціями далеко не для розвитку інформаційних технологій. В юридичній практиці відомі випадки стосовно погроз щодо політичних діячів, або працівників правоохоронних органів, які здійснюються через Internet, при цьому використовуються так звані “анонімні” повідомлення через треті інформаційні системи.

Останнім часом вшироко використовують рекламу. Але й тут не обійшлося без зловживання новими технологіями — рекламні оголошення почали щоденно надсилати великій кількості користувачів, що технологічно здійснити дуже просто. Для припинення лавини повідомлень у США розроблено законопроект “Про Спам”.

До третього блоку відносяться специфічні правопорушення щодо реєстрації імен сайтів. Як приклад, можна навести реєстрацію відомої марки пивзаводу “Оболонь”. З аналогічним іменем був відкритий сайт у США, на якому розташовувалася інформація з дискредитації виробника пива, через що останній отримав значні збитки. З непередбаченими труднощами зіткнулися розробники офіційного сайту Президента України — домен kuchma. ua виявився зареєстрованим на Дмитра Кохманюка, який, про всяк випадок, зареєстрував й інші домени другого рівня (com. ua, org. ua, net. ua, kiev. ua). У США подібна практика реєстрації відомих імен з метою подальшого перепродажу вже давно набрала обертів. В Україні також відомі випадки реєстрації імен (наприклад Windows) з метою перепродажу.

У червні цього року (http://www. korrespondent. net/main/20683/) Служба безпеки України оголосила про створення неприбуткової організації, яка буде спеціалізуватися на підтримці внаціонального домену UA. Крім СБУ, засновниками погодилися стати три асоціації, що об’єднують велику частину українських провайдерів. Роль СБУ у підтримці національного домену, за словами керівників ДСТСЗІ, буде зводитися, насамперед, до захисту від зовнішніх і внутрішніх атак. Залучення приватних інвестицій у розвитку домену UA не планується, щоб уникнути спокуси згодом установити високу плату за його використання.

Як бачимо з аналізу, розвиток української складової Internet ускладнюється крім економічного, ще й криміногенним фактором. При цьому потерпіла сторона не завжди звертається по допомогу, що пояснюється деякими факторами:

системний адміністратор приховує випадки хакерства від адміністрації через побоювання втратити роботу;

керівництво організацій в свою чергу стурбоване тим, що інформація про порушення роботи інформаційної системи може негативно позначитися на авторитеті фірми;

не всі упевнені у тому, що правоохоронні органи зможуть успішно виявити зловмисників;

комерційні установи не афішують інциденти з тієї причини, що у ході розслідування можливе виявлення правопорушень фінансової діяльності, комерційної таємниці і т. д.

У той самий час доходи комп’ютерних злочинців, за оцінками фахівців Інтерполу, посідають третє місце після доходів наркоділків і торгівців зброєю.

У Великобританії набув чинності закон, відповідно