установити кримінальну відповідальність за виробництво, поширення, експорт, імпорт, передачу, усвідомлене зберігання та рекламу дитячої порнографії. Наявність її впризводить до систематичної віктимізації дитини, а це вимагає визнання її всіма представниками влади, зокрема прокурорами та суддями, як обтяжуючої обставини при визначенні покарання порушникам Закону.
Законодавство більшості держав, хоча і розглядає осіб віком від 15 до 18 років за неповнолітніх, не вважає їх вже дітьми, що, однак, суперечить Конвенції про права дитини та позбавляє цю категорію неповнолітніх відповідної правової захищеності. На наш погляд, до дітей цієї вікової категорії не може застосовуватися каральний підхід, зокрема, вони не можуть визнаватися співучасниками при виготовленні порнографічних матеріалів, коли до такого роду занять їх схиляють дорослі. До того ж використання дітей віком до 18 років у такій злочинній практиці, що порушує права дитини та принижує їх гідність, повинно кваліфікуватися за обтяжуючу обставину. Необхідно узгодити законодавство та практику його застосування у різних країнах, з тим, щоб злочинці не могли користуватися відмінностями у національних системах покарання. Використання системи Internet вимагає від міжнародного співтовариства негайного створення аналогічної глобальної мережі для міжнародного співробітництва у цій сфері.
1. Див.: Павлова Л.В. Международная защита прав ребенка // Права ребенка — законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практической конференции. — Минск., 1991. — С.4.
2. Див.: Конвенція про права дитини / Збірн. документів. — Львів: Оксарт, 1995. — С.29–49.
3. Див.: Politics of childhood and children at risk: Provision — protection — participation [Intern, expert meeting, 22-241992]. — Budapest, 1993. — P. 135.
4. Див.: Десятый конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. A/CONF.187/PM.1/Add.1 от 22 сентября 1998 года. — С. 10.
5. Див.: Комиссия по правам человека ООН: E/CN.4/1995/42. — C. 57.
6. Див.: Mackinnon C.civil rights and speech, in 20Civil Rights-Civil Liberties Law Review. — 1985, pp.1–70.
7. Международное уголовное право / Под общ. ред. акад. В. Н. Кудрявцева. — М.: Наука, 1999. — С. 173–174.
8. Известия. — 1992. — 10 июля.
9. Див.: Комиссия по правам человека ООН: Доклад Специального докладчика. — 1998. — 13 янв. — E/CN.4/1998/101. — С. 23.
10. Див.: Комиссия по правам человека ООН. Права ребенка: Доклад Специального докладчика. — 1997 г. — 7 февр. — E/CN.4/1997/95/Add.2. — С. 33.
11. Див.: Комиссия по правам человека ООН: Доклад Специального докладчика. — 1999. — 29 янв. — E/CN.4/1999/71. — С.7.
12. Див.: Комиссия по правам человека: Доклад Специального докладчика. — 1999. — 27 дек. — E/CN.4/2000/73/Add.1 — С. 14.
13. Див.: Комиссия по правам человека: Доклад Специального докладчика. —1999. —29 дек. — E/CN.4/2000/73/Add.1. — С. 30.
14. Див.: Резолюция Генеральной ассамблеи ООН: Генеральная ассамблея ООН. — 2000. — 26 июня. — A/RES/54/263.