Стійкість є вираженням своєрідності організованого злочинного угруповання, його якісною характеристикою, стійкість як його властивість самостійно існувати не може. Організоване злочинне угруповання залишається незмінним у своїй специфіці та проявах діяльності завдяки наявності в ньому певного комплексу інших властивостей, якостей, котрі притаманні йому, є для нього закономірними. Саме вони визначають стійкість угруповання, яка по суті є формою їх прояву. Зазначені властивості утворюють основу існування та розвитку цього злочинного об’єднання. Йдеться про організованість та згуртованість угруповання.

Психологічною основою організованості угруповання є, насамперед, мета спільної злочинної діяльності. Саме вона об’єднує окремих осіб в єдину спільноту, спрямовує їх діяльність. Для її досягнення виробляється стратегія і тактика діяльності угруповання, обираються найбільш єфективні засоби здійснення посягань, створюється матеріальна база функціонування угруповання.

В угрупованні формується певна психологічна структура, котра відображає світоглядні позиції його членів, їх ідеологію, систему ціннісних орієнтацій, характер емоційних та ділових стосунків між ними. Виробляється система норм поводження, котрі стосуються різних аспектів взаємин членів організованих злочинних груп, у тому числі й під час попереднього розслідування, при судовому розгляді, в період відбування покарання. Встановлюється також система санкцій за невиконання відповідних правил поведінки і система заохочень, наприклад, надання матеріальної допомоги засудженому під час відбування покарання, якщо він зберігав мовчання, і членам його родини. Обов’язковим елементом організованості в угрупованні є утвердження в ньому жорсткої дисципліни, що грунтується на круговій поруці.

Поряд з психологічною структурою формується і певна функціональна структура угруповання. Створення стійкого злочинного об’єднання обов’язково пов’язується з виділенням у ньому особи лідера, який зазвичай є його організатором та керівником. З розширенням масштабів злочинної діяльності та зростанням чисельного складу угруповання значення функції управління угрупованням і роль лідера зростають. За окремими членами й інші ролі виділяються і закріплюються, об’єктивно необхідні для здійснення злочинів та забезпечення функціонування угруповання як специфічного антигромадського об’єднання. Створюватися можуть навіть окремі підрозділи угруповання, діяльність яких пов’язана із забезпеченням його широкомасштабної злочинної діяльності та захисту від можливого викриття правоохоронними органами чи для протидії конкуруючим угрупованням.

Організованість угруповання проявляється в особливостях його діяльності. Як правило, ретельно готується кожен злочин. Заздалегідь підшукується об’єкт злочинного посягання, здійснюється його розвідка, обираються найбільш ефективні варіанти здійснення посягання, шляхи відходу, канали збуту незаконно набутого майна та цінностей і т.ін. Забезпечується також перспектива злочинної діяльності угруповання. Його члени уважно вивчають соціальну реальність, зміни, що відбуваються в ній, оцінюють ефективність своєї діяльності та можливості її підвищення у нових умовах суспільного життя, здійснюють прогнозування найбільш вигідних сфер та видів злочинної діяльності. При цьому організовані злочинці не просто використовують зручні для здійснення злочинів умови, але й переборюють перешкоди, що трапляються на їх шляху, цілеспрямовано пристосовують соціальне середовище для здійснення злочинів.

Врешті-решт основою організованості угруповання є злочинна діяльність, яка забезпечує реалізацію спільних намірів його членів. Саме діяльність, її спрямованість, характер, масштабність, сфера здійснення визначає тип злочинного угруповання, кількість його членів, ієрархію стосунків у ньому, його організаційну структуру. Все в угрупованні підпорядковується досягненню мети його діяльності.

Чим вищим є рівень організованості в групі, тим більше організаційні, управлінські функції відходять від безпосередньо виконавських. Причому при організації злочинної діяльності в широких масштабах її організатори та керівники можуть навіть не з’ясовувати деталі здійснення тих чи інших діянь, передбачених конкретними нормами кримінального закону. Вони можуть формулювати загальні завдання перед угрупованням, визначати лінію поводження, продумувати і забезпечувати систему координації дій різних учасників організованої злочинної діяльності, систему безпеки. При цьому вони можуть навіть не знати, хто конкретно, за якою адресою, в який час вчиняє злочин, що саме викрадає.

Кожна із зазначених характеристик організованого злочинного угруповання відзначається певним рівнем розвиненості. Причому цей рівень є достатнім для функціонування злочинного об’єднання та відтворення його злочинної діяльності. З іншого боку, існування угруповання передбачає розвиненість кожної з них. У цьому плані має бути певна гармонійність.

Гармонійність розвитку організованого злочинного угруповання виявляється і в тому, що зазначені властивості взаємопов’язані, доповнюють одна одну; розвиток однієї є необхідною передумовою розвитку іншої. Скажімо, не може бути стійкім угруповання без його згуртованості. Але існує така сама залежність згуртованості від стійкості: згуртованість, зокрема, не формується за нестабільності складу угруповання. Саме тому всі зазначені ознаки — організованість, згуртованість та стійкість — притаманні кожному без винятку організованому злочинному угрупованню. 

1. Див.: Законодавче забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією // Збірник нормативно-правових актів / Упорядники: І.В. Сервецький, О.М. Юрченко. — К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. — С. 13.

2. Див.: Организованная преступность — 2 / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. — М.: Криминологическая ассоциация, 1993. — С. 105–145; Долгова А.И. Организованная преступность, ее развитие и борьба с ней // Организованная преступность — 3. — М.: Криминологичекская ассоциация, 1996. — С. 7–16.

3. Войшвилло Е. К. Понятие. — М.: Изд-во Московского ун-та, 1967. — С. 150.

4. Див.: Шафиков Ю.С. Реализация взаимосвязей “жертва — организованная преступная группа” в деятельности следственных и оперативных работников: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. — Санкт-Петербург, 1999. — С. 9.

5. Див.: Организованная преступность. — М., 1989. — С. 8–88.

6. Див.: Гуторова Н.О. Вчинення злочину організованою групою осіб (кримінально-правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Х., 1996. — С. 13–17.

7. Див.: Козлов А.П. Формы соучастия, их понятие и разновидности // Вопросы теории и практики применения уголовного закона: Межвуз. сб. — Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1990. — С. 66.

8. Див.: Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. — М.: Юрид. лит., 1980. — С. 31–32.

9. Див.: Алексеев В. Понятие организованной группы // Социалистическая законность. — 1989. — № . — С. 25.

10. Див.: Там само. — С. 25.

11.