Вважаємо, що зазначені положення варто включити до розд. 7 ч. 2 – “Державна політика України щодо боротьби з комп’ютерною злочинністю”, тому що за своїм змістом вони більше відносяться до заходів боротьби з комп’ютерною злочинністю.

Друга частина Концепції – “Основні напрямки організації боротьби з комп’ютерною злочинністю” – вже безпосередньо стосується боротьби з комп’ютерною злочинністю.

У розділі сьомому цієї частини практично затверджуються державна політика України щодо боротьби з комп’ютерною злочинністю та організаційно-правові аспекти протидії комп’ютерній злочинності, її профілактика та урахування міжнародного досвіду з цих питань. Положення основних організаційних напрямів удосконалення протидії комп’ютерній злочинності в Україні з урахуванням міжнародного досвіду (підрозд. 7.3) вважаємо за доцільне перенести до відповідних підрозділів.

У Концепції також визначено тактичні напрями організації боротьби з комп’ютерною злочинністю в Україні, одним з яких є організація роботи з кадрами. Зокрема, в Національній академії внутрішніх справ України пропонується на рівні магістратури формувати спеціалізовані групи щодо підготовки викладачів для відомчих закладів освіти за проблематикою боротьби з кіберзлочинністю. Але безпідставно забуто про досвід Національного університету внутрішніх справ України, який вже готує фахівців у сфері захисту інформації для правоохоронних органів та має певні навички і науково-педагогічну базу.

Необхідно зазначити, що розробникам Концепції варто звернути увагу на положення Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, зокрема на розділ V – “Порядок розроблення концептуальних засад реалізації урядової політики” [2]. На нашу думку, структура Концепції повинна мати такий вигляд:

1. Загальні положення та мета Концепції.

2. Визначення основних понять та категорій (глосарій Концепції).

3. Стан нормативно-правового забезпечення боротьби з комп’ютерною злочинністю.

4. Загальна характеристика комп’ютерної злочинності, її структура та прогноз розвитку.

5. Основні шляхи та напрями боротьби з комп’ютерною злочинністю.

6. Завдання, механізми та етапи боротьби з комп’ютерною злочинністю.

7. Інформаційно–наукове та кадрове, матеріально-технічне і фінансове забезпечення боротьби з комп’ютерною злочинністю.

На міжнародному рівні у ряді нормативно-правових актів визнано, що кіберзлочинність загрожує не тільки національній безпеці окремих держав, а й безпеці людства, міжнародному правопорядку. Саме тому Концепція, що пропонується, є актуальною і своєчасною для нашого суспільства, перед яким постало завдання щодо інтеграції до європейського співтовариства. Вона покликана забезпечити вирішення цієї проблеми на національному рівні. 

1. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации: Монография. – К.: КВІЦ, 2001. – 308 с.

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України” від 5 червня 2000 р. № 915.